Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Днепр » Новости города и региона
пт, 29 марта 2024
13:15

НОВОСТИ ГОРОДА И РЕГИОНА

Пам’ятник-візитку Жовтих вод планували встановити у Нікополі

Пам’ятник-візитку Жовтих вод планували встановити у Нікополі
Цей пам’ятник окраса, візитка Жовтих Вод, а його історія заслуговує на окрему розповідь. Величний монумент планували встановити в Нікополі. І тільки завдяки особистому втручанню В. В. Щербицького пам’ятник з’явився саме тут. Біля нього щороку проходять загальноміські свята, сюди городяни приводять своїх гостей, тут люблять фотографуватися молодята.

Монумент мав бути в козацькому місті

Подих сивої давнини… Саме ці слова спадають на думку, коли споглядаєш пам’ятник «Героям визвольної війни українського народу 1648—1654 років», що знаходиться в парку Слави. Причому не має значення, вкотре ти дивишся на бронзові постаті трьох вершників. Дивлячись на нього і вдесяте, відчуваєш, як і вперше: захват від величі фігур Богдана Хмельницького, Івана Богуна та Максима Кривоноса, а також почуття глибокої шани до всіх, хто причетний до цього скульптурного дива.

…Спекотного серпневого дня 1991-го, за три тижні до проголошення незалежності України, у Жовтих Водах відкривали пам’ятник козацьким ватажкам — найвидатнішим полководцям. За кілька днів величезну країну струсить путч, почнуться події, які невідворотно повернуть нашу історію. А поки що в оновленому парку Слави велелюддя городян збереться на незвичайну подію. Звучатимуть урочиста музика, промови, і обличчя присутніх прикрасять усмішки задоволення і гордості.

Далеко не кожен жовтоводець знає про те, що історія козацького монумента почалась задовго до його встановлення. А було це в Києві майже півстоліття тому під час виставки молодих скульпторів та архітекторів, яка була приурочена до 300-річчя возз’єднання України з Росією. «Готуючись до цієї дати, ми (з О. О.Супрун, його дружиною. — Авт.) зробили метрову бронзову композицію — три богатирі Хмельницький, Богун, Кривоніс, — згадував про ті час народний скульптор України А. Ю. Білостоцький — Вигляд тоді в неї був інший. Потім було багато схвальних вигуків у пресі — українській і тодішній союзній». За спогадами скульптора, першим, у кого виникла думка поставити цей пам’ятник саме в козацькому місті, був письменник Василь Козаченко.

У 1956 році макет побачив жовтоводський краєзнавець Б. З. Єрмолаєв. Скульптурою зацікавилась і міська організація Товариства пам’яток історії та культури і попросила з музею її фото. Ще один відомий у Жовтих Водах краєзнавець, колишній директор школи №5 М. Я. Гриб з’ясував можливості виготовлення пам’ятника саме для свого міста. З огляду на це скульптор Білостоцький захотів удосконалити скульптуру. Спочатку був задум зобразити кущі, поле, дику траву — що характерно для українського степу. Та як його виліпити? Ці пошуки спонукали авторів до інших варіантів і в самих постатях. Так з’явилася фактично зовсім нова композиція.

Із Києва скульптури везли чотирма вантажівками

Не один рік пішов на те, щоб вибрати місце, вирішити питання з коштами, з’ясувати, з якого матеріалу виготовлятимуть монумент. З 1979 року клопоти по виготовленню пам’ятника взяв на себе тодішній головний архітектор міста Ю. М. Кривоносов. Він пройшов усі інстанції у Раді Міністрів УРСР, уклав угоду зі скульптурною майстернею Києва і довів справу до кінця.

Виготовляли пам’ятник у Києві спеціалісти творчо-виробничого об’єднання «Художник». Жовтоводські будівельники у столиці спорудили великий монтажний павільйон.

Монумент, відлитий у бронзі і в розібраному стані в червні 1985 року на чотирьох машинах привезли із столиці. Ось як про це згадує Олександр Олексійович Кузьмінський, котрий у той час працював інспектором ДАІ Жовтих Вод:

— Чотирма «МАЗами» ми їздили в Київ у майстерню Білостоцького, вантажили кранами скульптури, які були відлиті з бронзи і розпиляні для того, аби їх можна було транспортувати. У машини їх ставили на дерев’яні піддони, закріпляли, щоб міцно трималися, і везли по правій стороні Дніпра — через Обухів, Знам’янку, Олександрію. Рухалися повільно, то пригадую, що в дорозі потомилися і заночовували перед Знам’янкою. До самої дороги додому ми дві доби були в Києві. А трьох «МАЗів», як планувалося раніше, виявилося мало, тому довелося везти скульптури чотирма машинами.

Привозив розібраний монумент тодішній другий секретар міськкому партії Анатолій Володимирович Кузьменко Я відповідав за безпеку руху, усю дорогу до Жовтих Вод їхав за кермом автомобіля «ГАЗ-21» з мигавками. Подивитися на наш кортеж виходили із своїх дворів селяни, особливо коли ми ставали напитися води. Дорога для мене особисто виявилася клопітною, тому, керуючи рухом, я, поки їхав додому, добряче охрип. Але все ж для мене це приємні спогади, і я радий, що теж причетний до появи пам’ятника героям визвольної війни у нашому місті…

Скульптури повантажили біля гідрометалургійного заводу. Пізніше до Жовтих Вод приїхав головний архітектор проекту Гнєзділов, котрий займався вибором місця для пам’ятника. Вирішили його встановити у міському парку Слави, який треба було відповідно реконструювати. Проект реконструкції виготовляли в столиці, його вартість його була 1 млн. 200 тис. крб., що навіть на той час було сумою немалою.

Четвертого квітня 1986 року почались підготовчі роботи з установки монумента. Місцева газета «Трудова слава» за 11.04.86 року надрукувала знімок перших геодезичних робіт. На фото — проектант, архітектор з Києва Тетяна Волкова та геодезисти з будівельно-монтажного управління№4.

Спочатку провели геодезичні роботи, а вже потім на центральній алеї парку забили 17 паль, насипали та ущільнили курган заввишки 4,5 метра.

Паралельно в Миколаївській області на Новоданилівському кар’єрі виготовляють гранітні плити. У квітні закінчується перший етап — з’являється основа під монумент, у травні — другий: монтаж граніту і самого пам’ятника. Цю роботу виконували четверо фахівців з Києва.

Послання до нащадків

Дозвіл на будівництво пам’ятника жовтоводці отримали завдяки Володимиру Васильовичу Щербицькому. Тодішній голова міськвиконкому Анатолій Іванович Шеяков, як він сам колись згадував, виступав «виконробом», котрий щопонеділка проводив оперативки. Мало хто знає, що в шахті під картушем монумента закладено капсулу з посланням до нащадків. Там названо всіх причетних до спорудження цього величного монумента. Тож ці люди вже вписали свої імена в історію міста.

Чимало часу минуло, поки в парку Слави з’явився цілісний монумент, котрий збирали вже в Жовтих Водах. Його приварили до спеціального майданчика, тому він ніколи не впаде, хоч і створює враження невагомості. Висота споруди — 11,5 метра, вага близько 25 тонн. Подібного йому, створеному за унікальною методикою, у світі немає.

2-го серпня 1991 року 11 членів спеціальної комісії, серед яких був заступник начальника обласного відділу культури, начальник відділу пам’ятників Міністерства культури УРСР, автори проекту, приймаючи пам’ятник, визнали: монумент «Героям визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.» виконано на високому художньому рівні.

Так завершилася велика колективна робота, що тривала не одне десятиліття. Її результатами будуть гордитися і ті, хто розбудовуватиме нашу країну в майбутньому.

…Минуло майже 23 роки, як у Жовтих Водах з’явився цей величний свідок народної шани до своєї історії. Чимало з тих, хто брав безпосередню участь у його появі саме тут, уже немає серед нас. Але жива наша пам’ять і ці нотатки — данина поваги усім причетним до цієї справи.

Історична довідка

Битва під Жовтими Водами, в урочищі Княжі Байраки сучасного П’ятихатського району 14—15 травня 1648 року, в якій козацькі війська гетьмана Богдана Хмельницького перемогли поляків, стала надзвичайно важливим етапом у визвольній війні українського народу з польською шляхтою. Слід зауважити, що козацьке військо перемогло не кількістю, а тактикою і хитрістю. Ця битва мала велике політичне і воєнне значення, породила надії українського народу на вихід з-під польського ярма.

Надбанням військового мистецтва Богдана Хмельницького є застосування загону, сформованого з татарської кінноти, що прикривала головні козацькі сили, і розгром ворога частинами.

Gorod.dp.ua на Facebook.


мовознавець  (12.06.14 05:07): "визитка" українскою буде "вiзитiвка"
наприклад: "вiзитiвка Яроша"
Ответить | С цитатой | Обсуждение: 1
4dimka  (11.06.14 23:14): Наших было там в разы больше!!! Казацко-татарских войск 34 тыс, а поляков до 10 тыс. Поляки даже не пытались воевать, Стефан Потоцкий ждал отца Николая Потоцкого, и отходил втихаря к нему))) Ответить | С цитатой
Прыгающий о лень  (11.06.14 18:54): Как бы чего не сталося с лосем.. Ответить | С цитатой
рекомендувач  (11.06.14 18:32): Мы продаемся сейчас ж-ы-д-о- польской шляхте. Очень печально. Ответить | С цитатой | Обсуждение: 2
1
Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Другие новости раздела:

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ!
Популярні*:
 за коментарями | за переглядами

* - за 7 днів | за 30 днів | Докладніше
Цифра:
154,5
млн грн горожанам на восстановление жилья, пострадавшего от ракетных обстрелов, выплатил Днепр в 2023 г.

Источник
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте