Грицюк Олена

Переможниця літературних конкурсів і фестивалів авторської пісні. Член журі Міжнародного конкурсу поезії «Пристань Менестрелей» (Балаклава), член журі обласного фестивалю авторської пісні «Ескіз» (Чернігів) та ін. Друкувалася у всеукраїнських і регіональних альманахах, антологіях, часописах і збірниках (в тому числі «Україна. Російська поезія ХХ сторіччя: Поетична антологія. – К.: ТОВ «ЮГ», 2007. -784 с.). На вірші Олени написані пісні Довлєтом Кєловим, Олександром Нечипоренком, Ярославом Антонюком, Іриною Єрьоменко, Тетяною Доміловською.
Автор збірок графіки і віршів: "Мандри за щастям", "Сказки для взрослых", "Киммерийские химеры", "Молодик", "Несамовите озеро" та інших. Автор илюстрацій до книги «Homo Karadagus» - Ильин В.Г.

Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Київ, Чернігів. Член правління чернігівського осередку Національної Спілки архітекторів України, заступник голови чернігівського осередку Всеукраїнської творчої спілки Конгресу літераторів України, член об’єднання народних художників «Деснянська палітра». Стипендіатка видавництва «Смолоскип» (1995-1999). Лауреат літературної премії Володимира Базилевського.

Авторська сторінка - zagrebaelena.wix.com/arch

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Що, нема,
Щитів і мечей?
А війна –
А ти стань мені за плечем.
Я – сама
Бороню цілий світ.
Ця зима –
Стільки літ, стільки літ.
Я стою
За сім’ю, за Вітчизну свою.
В тім бою
Скільки нас губить душу свою!
А нема
Вже ні віри, ні сил –
Ця ганьба –
Як її поодинці зносить?!
Як ти мій –
Ти стань мені за плечем.
Бій страшний –
Я стану твоїм мечем.
(19 серпня 2013р.)

МОЛОДИК

...Цей місяць молодий прошив зірками рік,
Бо кожен місяць він плекає нам надії.
Він яблуком впаде із гуркотом до ніг,
Як сповняться вони у вчинках і подіях.
Покотиться воно бруківкою від нас
І зменшиться собі у голку золотисту.
Старий, чи молодий – завжди чарівний час
В очікуванні слів і дослуханні істин.

***

Тонни любовної лірики на вірш про любов.
Хочу сказати "коханий" - навіщось дивлюсь Фейсбук.
Може нас ще немає - тих нас, обох,
Тих, що знайомі на погляд, на дотик, на звук?
Хочеш рецепт поезії - туга за справжнім оцим.
Маєш те справжнє - затято мовчи, мовчи.
"А не лєпо лі нині бяшет" - чернече, рци! -
Поки щасливі кохані мовчать вночі.

***

Дивитися пошту, слухати телефон -
Такі новомодні гаджети замість руки на плечі.
Серця не меншає через якісь айфон,
Просто воно через нього мовчанням кричить,
Якщо ти не маєш лексус, ферарі, літак,
Візьми, як предки, коня, віслюка чи псів.
Я можу прожити життя це і так,
Та хочу з тобою, щасливо, а не як всі.
Такі новомодні гаджети плекатимуть наш зв'язок,
Поки ти телепатії навчиш мене.
Може досить смайликів і отих "ok"?
Хтось писав: "Все минає - і це також мине".
Замість тепла руки - теплі капці і кава в руці,
Монітори і люстра - принцесів фінал.
Якщо не матиму просто щоки на щоці -
Матиму тебе за всіх, хто зустрічі обминав.

***

Все починалося з зими.
Твоє "привіт", як Брейгель Пітер,
Коли по снігу, мов сини
Ідуть-біжать ці кілька літер.
Вони полюють, а хорти
Тремтять, тремтять напоготові,
Аби почути вічне "ТИ",
Що промовляється в любові.
Яка довершена зима!
Зі мною ще ці кілька літер.
Домалювала все сама
І підписала "Брейгель Пітер".

***

Я хочу до тебе, візьми мене і цілуй –
Хотіла б сказати, але на таке не наважусь,
Бо що чоловіку сучасному важить
Почути від жінки: «Візьми мене і цілуй»

Але я чекатиму – ти мені мовиш слова
Такої любові, а краще, покажеш ділами.
А чи дочекаюсь? Як складно – із цими словами.
Але я чекаю, і обертом голова.

Я хочу до тебе…

* * *

В місті цім вдихати смог
Буде Біс і буде Бог,
Будуть звірі, будем ми,
Також станемо звірми.

Ген у полі віхола, віхола.
В небі сонце їхало-їхало,
Розгубилось, замелось...
Де ж те сонце?
Млость...

По вулúцях, по майданах
Морок гойдалку гойдає.
Гойда - зліва, гойда – справа –
Ні будиночка не стало.

Було місто, нині – десь.
“Боже, сонця даждь нам днесь!”
“Сонця, сонця! Може, – дулю?”
Вітер морок трохи здує –

Знову місто, знову смог ...
В чистім полі дише Бог.