Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Ср, 14 апреля 2021
19:19

О ГОРОДЕ

Красільнікова Юлія Олександрівна



Народилася 10 серпня 1995 року у м. Кобеляки Полтавської області.
Навчаюся у Дніпропетровській державній фінансовій академії.
Вперше беру участь у літературному конкурсі. Пишу вірші з дитинства.

***

Бувають миті, коли життя втрачає барви,
І все здається сірим і сумним,
Бувають миті, коли не до забави,
І все здається терпким чи гірким,
Бувають миті – крила відпадають,
І сили жити у душі нема,
Бувають миті – всі думки зникають,
У серці біль і люта, зла зима.
Але, мов Прометей, живи, борися.
І іскорку наснаги не згаси,
А просто щиро небу посміхнися,
І впевнено ти по життю вперед іди.
Ти – зможеш все, і навіть трішки більше,
На радість друзям, заздрість ворогам,
І кроки по життю роби ти ширше,
Щоб свій вогонь подарувати нам.
Вогонь запалу, мужності і сили,
Вогонь, як символ боротьби.
Для тих, кого морально вбили,
Чи існували просто, як раби.
Повірте, кожен може стати,
Тим Прометеєм, що добро несе,
Лиш варто в собі сили відшукати,
Ти зможеш більше, навіть все.

Серце України

Дніпропетровськ – це місто-мрія,
Це радощі, шалена боротьба,
Це невгамовна, тиха ейфорія,
Це розквіту і юності пора.
Це місто – серце України,
Не тільки серце, а й її душа.
Безсмертний фенікс із річної піни,
Що присмак, лиш солодкий залишає,
Це та молитва, що співала мати,
Це те життя, якому тато научав,
Це перші кроки із старої хати,
Немов нитками хтось повишивав.
Це рев Дніпра і вітру стогін,
Це те надійне й рідне укриття.
Це мій дитячий спомин,
Це те, що пробудило до життя!

***

Рідна мова – це не просто дар,
Який спустився із небес.
Це той солодкий і п’янкий нектар,
Що свідчить про душі прогрес.
Це те, що ми повинні поважати,
Як рідну матір чи сестру,
Це те, що маємо ми шанувати,
Як всю історію свою.
Це наші радощі і біди,
Це невгамовні почуття,
Це України краєвиди,-
Бо мова – це твоє життя.
І від народження й до скону,
С тобою разом назавжди.
Як тихого Дніпра поклони,
Як шепіт невгамовної води.
Цінуй ти мову і оберігай,
Як Батьківщину, рідний край.
Бо то ж історія твоя,
Бо мова – це твоє життя.

***

Україна – це твоя земля,
Це рідні і довершені простори,
Це великої планети немовля,
Це сонце, море, небо, гори.
Це ніжно-золотаві колоски
Це невимовно синє море
Це дідові і бабині казки,
Це запашне пшеничне поле.
Це місце, де моє життя,
Де злети є, бувають і невдачі,
Україна - пульс мого серцебиття.
Складні, але й прості задачі.
Цінуй, ти Україну, живи лиш нею,
Бо тут ти народився, тут твоє життя
Пишайся і дорожи країною своєю,
Щоб не відпустити її у небуття.

***

Осінь. Листя. Спокій. Сон.
Ніжний, лагідний полон.
Кава. Чай і Рідні руки,
І болючі ті розлуки.
Магістралі. Ліхтарі.
І думки всі у горі.
Ти далеко, я ще далі.
Вся в задумливій печалі.
Ти насправді не далеко.
Ти мій сокіл чи лелека.
Я і ти. Лиш серця стук.
І прощання тихий звук.
Я завжди з тобою, знай.
Мій ти голос пам’ятай.
Ті прекрасні дні і ночі,
Ще й закохані ці очі.
Я і ти. Лиш серця стук.
І прощання тихий звук…


Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Объявления

Всеукраїнський конкурс творчої молоді «Літературна надія Дніпра - 2013»

copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте