Попов Владислав Вадимович

Душа

«А я так люблю один тільки лотос –
за те, що з бруду він виринає,
та ним аж ніяк не забруднений, і чистими
брижами омитий, химерних примх
він не знає… І запах від
нього чим далі, тим чистіший»

Чжоу Данья (1017-1073)

Ні, я не лотос, квітка польова
Я зернятком в землі тримаю силу,
У темряві я гину ледь жива,
До сонця всім їством своїм я лину.

Та притискає вниз мене земля,
А я налякана копаю глибше,
І більш не відчуваю я тепла,
І музика зі сфер все тихше й тихше.

А я волаю: «Я іще жива!
Я хочу світла, хочу теплоти,
Хочу почути ангел як співа
Та здивуватись власної краси».

І сумніви відкинувши свої
До світла розпочну свій рух,
Здолавши опір власної землі,
До сонця, волі шлях знайду.

Розкрию пелюстки, розправлю крила,
І вільний світ собою обійму,
І чистий запах мов нестримна сила
Закличе інші душі на війну.

І поле квітами побачу вкрите,
Що різнобарв’ям свіжим виграє,
Усі одним просякнуті і звиті
Коханням вічним, що у нас живе.

Митець

За рухом рух народжує натхнення,
Штрих до штриха і звук до звуку в лад,
Як поштовх, спалах – миті осініння,
Коли в собі знаходиш Божий клад.

Не кожен має силу віднайти,
Не кожен має силу розвивати,
Бо тисячі відмовок маєш ти ,
Щоб свій талант у землю закопати.

А потім голосити, що нездари
Малюють, пишуть і кіно знімають,
Що накупили дорогі сигари,
Бо тисячі за безцінь заробляють.

Так повелося вже зпокон віків,
Що маючи таланту на мільйон,
Тебе обійдуть з десять спритників,
А ти сидітимеш й варитимеш бульйон.

В наш час простої музики і сліз,
Так важко зачекати на натхнення,
Мобільність в першу чергу, гроші скрізь
І Божого нема благословення.

Митці ж від Бога спалаху чекають,
Навпомацки крадуться у пітьми,
До болі в голові себе шукають,
Переробляють нариси свої.

Мистецтво, як багато в слові цім,
Мистецтво – це не дія, це мета,
Коли в житті живеш одним ось чим,
Твоє мистецтво, то проявлена душа.

Мистецтво – це не дія, це мета,
Якій слугують істинні митці,
На це вони кладуть своє життя,
Щоб людство відірвати від Землі.

Ранок

Над морем стелеться туман,
Собою ніжно пестить води
Дарує легкість, мов дурман,
Від таємничої свободи.

І сонце вранішнє встає,
Таке яскраве й невагоме,
Неначе хвилями пливе,
А море навкруги прозоре.

Повітря чисте мов кришталь,
Легені сповнює світінням,
І кожен мускул наче сталь
І серце б’ється із натхненням.

Не чутно майже заспів хвиль,
Ти відчуваєш прохолоду,
І поринаєш в свіжість й штиль
І ти закоханий...

У шторм на березі життя

Біснується, грохоче море,
І вітер виє, мов той лютий звір ,
Тому хто сперечатиметься – горе,
Бо вже в тумані не побачиш гір.

На хвилю хвиля налітає
Та б’є чимдуж об береги,
Де об каміння розбиває
Зійшлися вічні вороги.

Не розібрати: море й небо
Все піниться, усе гримить,
Йому усіх схилити треба,
Лише каміння не тремтить.

А я тремчу і відчуваю,
Всю міць і силу божества,
Мене вона таки лякає
Ця некерована краса.

Лякає й манить в той же час,
Хоч сам дивуюся із себе,
Жага до руйнувань у нас,
Нам спокою усім не треба.

Я хочу бути морем, хай же гряне грім,
До берегів я буду гнати хвилі,
А як подужаю піднятись над усім,
Я возвеличусь у красі и силі.

А як мені не морем бути,
Тоді на березі лишусь,
Щоб споглядати, осягнути
І все шукати вірну путь.

І хто помітить тих сміливців,
Які у човниках своїх,
У битві з морем наодинці,
Та все ж не налякати їх.

Тих, хто не втратив ще людські
І гідність й віру, і обличчя,
Хто ще тримає у руці
Вогонь-маяк без протиріччя.

Ось з ким напевно хочу йти,
Ким без вагань я хочу бути,
Назустріч долі щоб плисти
І неньку-правду не забути.

І хай біснується й грохочу море,
І вітер виє, мов той лютий звір,
Я сперечатимусь, якщо і буде горе,
Туман розсіється і сонце вловить зір.

Сходи душі

Я! Самотність, темрява, сум,
Жадібність, гнів, пихатість, глум,
Відчай, безвихідь, лють, коловерть,
Крик, безумство, страх, смерть!

Ми! Дружба, любов, мрія,
Сім’я,плече, поміч, надія,
Радість, щастя, колиска, дитя,
Диво, натхнення, майбутнє, життя!

Вітчизна! Поштовх, багнет, біль,
Сором, зневіра, рана, сіль,
Обов’язок, сила, дух, боротьба,
Свобода, люди, велич, мета!

Рай! Думка, пошук, віра,
Молитва, шлях, тортури, крила,
Святість, ключ, гріхи, замок,
Всеосяжність, світло, Бог!