Максимів Галина Миколаївна

Цикл « ВІЧНЕ, БЛИЗЬКЕ, СОКРОВЕННЕ»

ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ЗЕМЛІ

На гербі цього міста
Схрестилися шабля й стріла –
Тут гриміли бої,
Тут вмивалася кров’ю земля.
Під копитами кінськими
Тліла-горіла трава,
І під кулями лютими
Ти воскресала й жила!

МОНАСТИРСЬКИЙ ОСТРІВ

Через пустелі і сади квітучі
Ніс апостол нелегкий свій хрест
Не було в нього багацько учнів,
Був самотній в дорозі, мов перст.
Він ішов, не збоявшися звіра
Молився Ангел його допіру.
Й, коли ступив на острів уночі,
На скелях чорних білу звість-офіру
Промовив, й змовкли злісні пугачі –
Андрієва молитва новий день створила
І дала племені –народу міць та силу!

НЬЮ-ЙОРК – СИНГАПУР

Через повітряні простори Дніпропетровська пролягає найдовший в світі авіашлях

Дев’ятнадцять годин –
Між зорями….
Кожна секунда –
Подих вічності –
Кожен з нас – Ікар:
Крилами в небі,
Ногами – в землі…
Навіть ті, хто нині не летять
Теж прагнуть полетіти,
Бо світи невідомі,
Незвідані…

ІЗ ВАРЯГ У ГРЕКИ

Цей шлях відомий для мене давно –
Зі сторінок шкільної історії.
Із варяг до греків ми йдемо
Сотні літ. І все без алегорії
Шлях наш стелиться поміж степів,
Між потоків Дніпра шумливих
Омиваючи радість і біль
В теплуватих білястих зливах.
Протоптали нам вічні стезі
Племена із правічних просторів,
Повмирали боги і князі,
В міжварязько-грецькому просторі.

БЕЗ РИФІВ

Світлій пам’яті О. Б.

На місці міста Дніпрового
був океан
І ми з тобою
Добралися одного дня
До його дна,
І ти стала русалкою –
А я того не знала,
Мила посестро….
В іншому океані
На чорних рифах
Червеними буквами
Було викарбуване твоє ім’я.

Я не радію цьому
Бо я живу в акваріумі
Без рифів…