Чернова Влада Олександрівна

Україні

Куди, країно, ти ідеш?
Які шляхи обрати маєш?
Де долю ти свою знайдеш?
Чому мовчиш? Сама не знаєш?

Тебе ділили на шматки
І вже не раз завоювали.
За твою волю козаки
Життя без жалю віддавали.

Твій шлях, державо, нелегкий,
Ти стала вільною, країно,
Але хтось дуже не хотів,
Щоб залишалась ти єдина.

Не розділити по Дніпру
На схід і захід Україну,
Бо мова рідна в нас одна,
І Батьківщина в нас – єдина!

Мові

Коли дебати різні починають
Про місце мови у державі і житті,
Вони своє коріння забувають –
Без мови рідної нам нікуди іти.

Бо мова рідна – це народу доля,
Його туга і радість, щастя й воля,
Печаль верби і пісня солов’я,
Ми з нею українці – я й вона.

Шевченка вірші і народу співи,
Казки бабусі і повір’я сиві –
Це мова наша вільна і красива,
В її знанні – народу гідність й сила.

Вірші, які писав Тарас…

Вірші, які писав Тарас,
Давно вже заповітом стали.
І не впливає час на вас –
Митця слова міцніше сталі.
Вони пережили віки,
Розповіли нам про минуле.
Знов перечитую рядки,
Як вперше, все мене хвилює.
Слова, які писав Кобзар,
В душі розквітли оксамитом.
Мов сонечко, зігріли нас
Ласкавим, батьківським привітом.
Цінити мову нас навчив
І шанувати Батьківщину.
Як неньку, він її любив,
Квітучу, рідну Україну.

Дитинство – чарівна весна

Раптом прийде весна чарівна,
І струмочки всі стануть річками.
Хвиля квітів, така запашна
Розбентежить мене почуттями.

Вийду в степ, щоб спіймать вітерець,
Він, бешкетник, прокинувся зранку.
З ним наввипередки, навпростець
Пробіжу я до самого ґанку.

Повернути дитинство на мить
Я всім серцем так щиро бажаю.
А воно все хутчіше біжить
І все далі від мене тікає.

«Реклама в дії»

«Всіх дістала ця реклама» -
Каже тато, каже мама.
Не погоджусь з ними я,
В мене думка є своя.
Від реклами користь є
І знання вона дає.
Я дізнався із реклами,
Як зробити мамі плями:
Шоколад візьму й суницю,
Хрін, олію та гірчицю.
Все ретельненько змішаю –
На сорочку виливаю.
Плями, просто смакота,
Краще бруд,ніж чистота.
Ваніш нам не допоміг –
Відіпрати плям не зміг.
Знову я в кутку стою,
Шкоду знову я роблю:
Я шпалери розфарбую –
І рекламу намалюю!
Так, ремонт – це відчуття:
Стукіт, гуркіт і сміття –
Кращі творчі почуття!
В моді зараз боді-арт,
Захопив мене азарт.
З фарбою відерце взяв
І себе розмалював.
Я тепер не просто хлопець,
Я - як справжній ефіопець!
Скіпідар не допоміг:
Я відмитися не зміг.
Щоб уникнути пліток,
Не ходжу у дитсадок!
Дома я тепер нудьгую,
За рекламою пильную.
Щоб таке іще зробити
І до школи не ходити?!

Мені дивно прадідом його називати

Ось юнак посміхається весело з фото,
Він не знає, що завтра почнеться війна.
На обличчі – ні зморшки, ніяка турбота
Не бентежить його, коли поруч вона.

Мені дивно прадідом його називати,
Залишилось навіки йому двадцять два.
«Навесні повернусь, треба тільки чекати» –
І чекає вона, що почнеться весна.

І нарешті настала – прийшла Перемога,
Тільки радість солона вже змила сльоза.
«Героїчно загинув», – написано строго,
Усміхається з фото очей бірюза.