Сторінка у мережі Інтернет - artvertep.com/authors/4552/article/8678.html
Люблю життя, подорожі, футбол, музику, літературу, людей, посмішки, мови, традиції.
Стосунки. Кохання.
Вона зустріла гарного хлопця,
Такого як і сама - справжнього геймера,
Вони дуже швидко знайшли спільні теми,
Ігри, паролі, захоплення.
Почалося знайомство з мереж соціальних,
Слово за словом, вираз за виразом,
Схожі думки – і ось вони разом,
Грають в Старкрафт в онлайні.
Знайомий сценарій – почали зустрічатися,
Сміх, зацікавленість, вогник однаковий,
Там трохи випили чаю чи кави,
І вічний вислів в стосунках знаковий…
Все дуже добре, усе влаштовує,
Очі, контакти, кохання грає,
Тільки одне його непокоїть,
Вона постійно перемагає.
І це його тіпає, це його тіпає,
З середини потроху роз’їдає мозок,
Обійми стають на тортури схожими,
А поцілунки знущання ніби.
Виграш за виграшем, сварка за сваркою,
Так, він не хоче ставати «лузером»,
Стосунки розпалися і навіть в контакті,
Він видалив її зі списку друзів.
Звичайна розмова
Іти, щоб повертатися - така жіноча доля,
Казала по мобільному вона своїй знайомій,
Ти не хвилюйся, Танєчка, у тебе, як у всіх,
Я теж з своїм розходжуся, то сльози, а то сміх.
А що зробити можемо, коли вони такі,
Це ж не на вічність, подруго, хай думає поки.
Якщо тебе кохає він і зовсім не дурний,
Повернеться, повір мені, і знову буде твій.
Якщо ж це так, «захоплення», і ти йому «ніхто»,
Хай йде собі подалі він, навіщо цей потоп,
Ще стрінеш принца, дівчино, на білому коні,
І будеш ти щасливою, ну, все, бувай! Дзвони!
***
Він поставив собі ціль
І досяг.
Він поставив собі другу,
Знову влучно.
Дивувалися усі:
Як же так?
В чому запорука?
Де ключ?
***
Він був чемпіоном середньої школи
З бігу на дальні дистанції
Із Києва навіть привіз нагороди,
Зі всеукраїнської акції,
Йому аплодувало півкраїни
Сидячи біля телеекранів,
Старшокласники після уроків ганяли його за пивом,
А на перервах за цигарками.
«Давай, чемпіоне, ти зможеш, ми віримо,
Тут до генделя пішки десять хвилин,
А як не встигнеш ми перевіримо,
Міцність твоїх колін.
Фармацевт
І тобі казали колись «Ай лав ю»,
Українською, а може російською.
Нині просто стоїш за прилавком,
На комп’ютері на клавіші тиснеш,
Вибиваєш для когось ліки,
(Фармацевт – на три чверті лікар)
А у тебе дорослі діти,
Вже закінчують академії.
Щозими у нас епідемії,
Ти чекаєш наступної премії
Все виконуючи старанно,
Хворий, кволий чи навіть поранений,
Завжди знаєш що де порадити.
І живеш собі два через два…
Помічаючи тільки інколи,
Що як сон промайнула зима,
До наступної ж місяців(тижнів) кілька.