Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Сб, 10 апреля 2021
18:04

О ГОРОДЕ

Садікова Анна Сергіївна



Народилася 8 липня 1989 р. у м.Нікополь.
Закінчила ДЗ "Дніпропетровська медична академія" (2012р.), за спеціальністю - лікар-рентгенолог.
Дипломант і призер обласного конкурсу "Молода муза" (2009, 2011, 2012). Фіналіст конкурсу "Літературна надія Дніпра" (2011).
Співавтор збірників "Юності омріяні шляхи" (2009, Дніпропетровськ), "Барви слова" (2011, Дніпропетровськ), "Світанкова палітра" (2012, Дніпропетровськ).

Авторська сторінка - http://samlib.ru/editors/a/anika/

Член обласного літературного об'єднання ім. Павла Кононенка. Пише українською і російською мовами.


Светрик для Петрика

Бабуся Оленка сиділа в кріслі.

Вона слухала радіо і в'язала зелененького светрика – подарунок онуку Петрику на день народження.

Біля її ніг ще зовсім маленьке біле кошеня Мімі гралося з клубочком нито к .

- Не грайся з цим клубочком, Мімі – зауважила Мама-Кішка, яка спостерігала за донечкою з підвіконня. – Якщо він заплутається, бабуся не зможе дов'язати подарунок Петрику.

- Але ж з ним так весело гратися ! – Заперечила Мімі. Та маму послухала і все ж таки залишила клубок.

Промайнула година.

Мімі грілася в сонячному промінні під вікном і випадково помітила, що Мама-Кішка заснула.

«От тепер можна трішечки погратися!» - вирішила киця і швиденько підбігла до клубку ниток.

«Я обережненько!» - думала собі Мімі, - «Бабуся Оленка і не помітить, що її ниток хтось торкався».

Гра вийшла ще цікавіша і захоплююча ніж минулого разу. Тому Мімі не помітила, як клубок став маленьким, а його нитка обвилася навколо ніжок бабусиного крісл а і заплуталася.

Тільки перечепившись через зелененьку мотузочку, маленька кішечка зрозуміла, що вона накоїла. Її ліва задня лапка застрягла в павутинні з ниток. Мімі злякалася і голосно занявчала.

Бабуся Оленка швидко звільнила неслухняне кошеня. А нитка так сильно сплуталася, що довелося відрізати ножицями великий шматок.

- Ох-ох-ох! – сказала бабуся Оленка. – Тепер не вистачить на светрик для Петрика. А зовсім трішечки залишилось дов'язати!

Вибачаючись, Мімі ткнулася носом в теплу бабусину долоню і замуркотіла.

Мама-Кішка прокинулася від голосного нявчання кошеняти.

- Я ж тебе попереджала! – вона підійшла, схопила Мімі і віднесла до кошику, в якому вони спали.

«Що ж тепер буде зі светриком для Петрика?» - Думала Мімі, засинаючи.

І наснилося їй, як маленький хлопчик Петрик захворів. Тому, що в нього не було теплого светрика від бабусі Оленки. Мімі прокинулася від переляку . Вона дуже не хотіла щоб хлопчик захворів. І вирішила знайти для бабусі новий клубочок.

Довго – довго маленька кішечка блукала будиночком, та нічого не знайшла. І от залишилася тільки одна кімната на горищі, в якій Мімі жодного разу не бувала. Там бабуся складала старі речі. А ще там жив великий злий пацюк Іван. Мама розповідала, що він нікого не пускає в свої володіння і боляче кусається. Кошеняті було дуже лячно, та вона думала про захворілого Петрика зі сну і як йому погано без бабусиного светрика.

Мімі вишкрябалася по старій драбині і зазирнула в прочинені двері горища.

І зразу побачила пацюка Івана. Він спав у старому капелюсі посеред кімнати. А під головою в нього лежав зелененький клубочок. Такий самий, як той, що Мімі заплутала. М'яко ступаючи маленькими лапками по підлозі, кішечка підійшла до капелюху і вхопила клубочок. І віджахнулася – пацюк виявився ще страшнішим, ніж вона собі уявляла. Вона гучно нявкнула злякавшись, і побігла до дверей з клубочком в зубах.

- Віддай! – зашипів пацюк Іван, пускаючись навздогін. – Він мій!

Мімі вибігла за двері і скинула нитки на підлогу. Потім почала спускатися сама.

- Віддай – волав пацюк підбігаючи до дверей.

- Не віддам! – відповіла Мімі, зістрибнувши на підлогу. – Він бабусин. А ти його поцупив.

Потім знову схопила клубок і віднесла до бабусиної кімнати.

Старий пацюк заскрипів зубами, коли бабуся забрала зелененьку кульку в кошеняти і повернувся до себе на горище.

- Молодець, Мімі! – сказала Мама-Кішка. – Де ти його знайшла?

- Забрала у злочинця, який поцупив клубок в бабусі. – відповіла Мімі.

- Пацюк Іван злий і поганий, - Мама-Кішка стурбовано похитала головою. – Пообіцяй мені, що більше сама не ходитимеш на горище. І що не чіпатимеш чужих речей без дозволу хазяїна.

- Обіцяю, мамо, - похнюпилося кошеня, та Мама-Кішка ласкаво пригорнула її до себе.

- Але ти правильно зробила, Мімі, що повернула бабусі її зелений клубочок.

Бабуся Оленка сиділа у своєму кріслі, а спиці в її руках весело постукували. Маленька кішечка спостерігала за нею з підвіконня, гріючись в теплому сонячному промінні. Вона була щаслива, бо тепер бабуся встигне дов'язати светрика, а Петрик отримає свій подарунок на день народження і взимку не захворіє.


Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Объявления

Всеукраїнський конкурс творчої молоді «Літературна надія Дніпра - 2013»

copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте