Садікова Анна Сергіївна

Авторська сторінка - http://samlib.ru/editors/a/anika/

Член обласного літературного об'єднання ім. Павла Кононенка. Пише українською і російською мовами.

Светрик для Петрика

Бабуся Оленка сиділа в кріслі.

Вона слухала радіо і в'язала зелененького светрика – подарунок онуку Петрику на день народження.

Біля її ніг ще зовсім маленьке біле кошеня Мімі гралося з клубочком нито к .

- Не грайся з цим клубочком, Мімі – зауважила Мама-Кішка, яка спостерігала за донечкою з підвіконня. – Якщо він заплутається, бабуся не зможе дов'язати подарунок Петрику.

- Але ж з ним так весело гратися ! – Заперечила Мімі. Та маму послухала і все ж таки залишила клубок.

Промайнула година.

Мімі грілася в сонячному промінні під вікном і випадково помітила, що Мама-Кішка заснула.

«От тепер можна трішечки погратися!» - вирішила киця і швиденько підбігла до клубку ниток.

«Я обережненько!» - думала собі Мімі, - «Бабуся Оленка і не помітить, що її ниток хтось торкався».

Гра вийшла ще цікавіша і захоплююча ніж минулого разу. Тому Мімі не помітила, як клубок став маленьким, а його нитка обвилася навколо ніжок бабусиного крісл а і заплуталася.

Тільки перечепившись через зелененьку мотузочку, маленька кішечка зрозуміла, що вона накоїла. Її ліва задня лапка застрягла в павутинні з ниток. Мімі злякалася і голосно занявчала.

Бабуся Оленка швидко звільнила неслухняне кошеня. А нитка так сильно сплуталася, що довелося відрізати ножицями великий шматок.

- Ох-ох-ох! – сказала бабуся Оленка. – Тепер не вистачить на светрик для Петрика. А зовсім трішечки залишилось дов'язати!

Вибачаючись, Мімі ткнулася носом в теплу бабусину долоню і замуркотіла.

Мама-Кішка прокинулася від голосного нявчання кошеняти.

- Я ж тебе попереджала! – вона підійшла, схопила Мімі і віднесла до кошику, в якому вони спали.

«Що ж тепер буде зі светриком для Петрика?» - Думала Мімі, засинаючи.

І наснилося їй, як маленький хлопчик Петрик захворів. Тому, що в нього не було теплого светрика від бабусі Оленки. Мімі прокинулася від переляку . Вона дуже не хотіла щоб хлопчик захворів. І вирішила знайти для бабусі новий клубочок.

Довго – довго маленька кішечка блукала будиночком, та нічого не знайшла. І от залишилася тільки одна кімната на горищі, в якій Мімі жодного разу не бувала. Там бабуся складала старі речі. А ще там жив великий злий пацюк Іван. Мама розповідала, що він нікого не пускає в свої володіння і боляче кусається. Кошеняті було дуже лячно, та вона думала про захворілого Петрика зі сну і як йому погано без бабусиного светрика.

Мімі вишкрябалася по старій драбині і зазирнула в прочинені двері горища.

І зразу побачила пацюка Івана. Він спав у старому капелюсі посеред кімнати. А під головою в нього лежав зелененький клубочок. Такий самий, як той, що Мімі заплутала. М'яко ступаючи маленькими лапками по підлозі, кішечка підійшла до капелюху і вхопила клубочок. І віджахнулася – пацюк виявився ще страшнішим, ніж вона собі уявляла. Вона гучно нявкнула злякавшись, і побігла до дверей з клубочком в зубах.

- Віддай! – зашипів пацюк Іван, пускаючись навздогін. – Він мій!

Мімі вибігла за двері і скинула нитки на підлогу. Потім почала спускатися сама.

- Віддай – волав пацюк підбігаючи до дверей.

- Не віддам! – відповіла Мімі, зістрибнувши на підлогу. – Він бабусин. А ти його поцупив.

Потім знову схопила клубок і віднесла до бабусиної кімнати.

Старий пацюк заскрипів зубами, коли бабуся забрала зелененьку кульку в кошеняти і повернувся до себе на горище.

- Молодець, Мімі! – сказала Мама-Кішка. – Де ти його знайшла?

- Забрала у злочинця, який поцупив клубок в бабусі. – відповіла Мімі.

- Пацюк Іван злий і поганий, - Мама-Кішка стурбовано похитала головою. – Пообіцяй мені, що більше сама не ходитимеш на горище. І що не чіпатимеш чужих речей без дозволу хазяїна.

- Обіцяю, мамо, - похнюпилося кошеня, та Мама-Кішка ласкаво пригорнула її до себе.

- Але ти правильно зробила, Мімі, що повернула бабусі її зелений клубочок.

Бабуся Оленка сиділа у своєму кріслі, а спиці в її руках весело постукували. Маленька кішечка спостерігала за нею з підвіконня, гріючись в теплому сонячному промінні. Вона була щаслива, бо тепер бабуся встигне дов'язати светрика, а Петрик отримає свій подарунок на день народження і взимку не захворіє.