Славная Ася

Як тільки ранок стукає в вікно,
І дикі голуби рахують,мов зозулі,
Я думками лечу вже на Дніпро,
Щоб, з першою, вітався він зі мною!

А місто прокидається,тремтить,
По вулицях гуляє вітер ,кружить…
Я думками і далі полечу -
Там, де Дніпро за Борисфеном тужить.

У день народження завжди,
Дарують подарунки,квіти,пісні,
А місто наше, навпаки,
Життя НАМ дарить,як намисто!

Ото намисто, мов нанизані роки,
Каміння різні:чорні, білі, жовті…
За більш, ніж двісті років, всі вони
Історію створили різномовну!

Ми - українці, з давень-давенів
Хай місто по російські звалось,
Будинків ще багато назбиралось,
Що мають пам’ять українськой сивини !

Біля будинків - баби кам яні,
Вони нас розуму навчають час від часу,
Їх руки пращурів творили ще тоді,
Коли у світі панував дух сказу…

На гербі міста виступа козак,
З рушницею та шаблею,в червонім,
І думки линуть до картини-полотна,
Де атаман Сірко, із люлькою, на волі…

Там Яворницький пише лист пером,
Два сини рідної землі, хай в різні миті.
Це наша гордість, України діти,
Всім містом вдарим їм чолом!

А парки наші - ось краса!
Пан Глоба досі у деревах диха…
Легені міста - радості місця,
Там громадяни забувають лихо!

Заводи,фабрики,мости…
А під мостами - води дивні,
А там рибалки у човнах,
Дніпро їм дарить дива рибні…

Все є у місті, все значне,
Та зверх усього - наші люди!
Були герої, є і будуть.
Їх ми шануємо за це!

Олесь Гончар і Махота,
Співак Кобзон, Баюл Оксана,
Команда з назвою «Дніпро»,
Гребці з дніпровського канала…

А лікарі, а вчителі, сантехніки і муляра,
А у верстатів і комбайнів, а водії, що у руля.
Усі герої, хто всім серцем
Собі і нам творить життя!

А головний герой, великий!
Сміливий та ще й сонцеликий!
Дніпропетровськом зветься він,
Вам від нього низький уклін!!!