Резниченко Віктор

Місто моє.

Та я ж не маю стільки сили,
і я не маю рівня знань.
щоб так лавірувать між хвилі,
між рифами поетики,та запитань.
Як описати рідне місто?
За що люблю?
Хіба я знаю?
Я тут і народився,
Я й тут живу.
Я й тут кохаю.
Мене питайте
про Монастирський острів,
Та про Європейську площу запитайте.
Що найкраще у Дніпропетровську?
Люде,та хіба ж я знаю?!
Я люблю його в'язкі тумани,
та його черствий бетон.
Як шпилі куполів тут крають хмари,
і рясоту дощів в сезон.
Я люблю,як випікає літо,
і кожен мешканець,мов пиріжок.
Люблю,коли снігами вкрито,
не розібрать,ані доріг,ані стежок.
Я ладен місто цілувати,
його гаї,його лани.
Та як же місто описати?
На жаль,не відомо мені...