Рудий Опанас

НОКТЮРН

В багрянці вже з’явилась зірка рання,
День опада, немов осінній лист.
Покрила ніч твої й мої бажання
Примхливо ніжним мерехтінням. Блиск

Бентежить очі. В спалахах реклами.
Втікає вечір. В сяйві ліхтарів
Пробіг, прошурхотівши у останнє
Сновида-вітер. У нічній порі

Поснули вулиці. Притишивши дихання,
Обняв Дніпро аркадами мостів
Й заснув впівока до самого рання
Наш велет-місто. Зичу легких снів.

Пушкін у Катеринославі
(Спогади очевидця)

Він з Кам’янки по тракту і на возі
Веселий і розхристаний сидів,
Та будочник, що був при тій дорозі,
Йому шлагбаум в лоба заліпив ,

Панок , що вбраний був тоді як циган ,
Так мати гнув , немов старий москаль .
І перед носом інваліда плигав,
Як мавпа : „Там Толстой , а тут пєчаль!”

До служби я привозив сало й сушку ,
Там генерал начальником сидів,
І чув, він каже, щоби радник Пушкін
В колегію вже більше не ходив .

Раз в люди в’язнів вивели з Острогу .
По двоє скуті. Їх конвой стеріг.
Варнаки , покладаючись на Бога,
Дніпром втекли, не втрапивши в поріг .

Побачити, як ті пливли крізь воду,
Нагодився якраз оцей панок.
„Нєволє предпочлі оні свободу!
Вот ето братство , ето не порок!”

Раз офіцери на дворянських зборах :
„Как попросіть води, поет, пропой?”
То Пушкін, з них глузуючи, промовив:
„Ей, чєловєк, жені на водопой !”

Спитав тоді у вчителя зі школи,
Хто цей панок, що так відповідав?
„Він знаменитий як ніхто й ніколи” –
Так відповів, чим дуже здивував.

Невдовзі Пушкін виїхав із міста ,
Ну не поет, якийсь роздайбіда!
. . .
Чи зможе на Олімпі він посісти,
Де Котляревський і Сковорода.