Як ананаси з Катеринослава експортували турецькому султану

Мало хто знає про те, що наприкінці 18-го століття у нашому місті вирощували екзотичні фрунти та плоди.

Ананаси і у нас час нових технологій та глобального потепління залишаються нездійсненною мрією аграріїв Дніпропетровщини. Лише окремі ентузіасти примудряються вирощувати ананаси у гарно обладнаних теплицях.

Про те, як у Катеринославі майже 250 років тому примудрялись вирощувати екзотичні рослини та плоди, розповів відомий дніпровський історик, письменник, журналиіст, краєзнавець, музейник Микола Петрович Чабан:

“Як ананаси з Катеринослава відправлялися турецькому султанові: тріумф української землі та англійського генія

Наприкінці XVIII століття екзотичні фрукти були не просто кулінарним делікатесом, а потужним інструментом «м’якої сили» та великої міжнародної дипломатії.

Лист катеринославського губернатора Василя Коховського від 3 жовтня 1792 року зберіг інтригуючі подробиці цієї справи: «Из здешней оранжереи пошлю я 24 ананаса к Михаиле Ларионовичу Кутузову. Он просил меня об них для подарка Султану».

За цим епізодом ховається глибокий геополітичний підтекст. Губернатор Коховський, щоправда, трохи бурчить на супутні витрати, зауважуючи у листі, що це «марні видатки», проте державну важливість прохання розуміє беззаперечно. Двадцять чотири катеринославські ананаси дбайливо пакують і відправляють у далеку дорогу на Босфор.

Хто і навіщо чекав на цей подарунок?

У 1792 році на османському престолі перебував султан Селім III (правив у 1789–1807 роках) — молодий, освічений правитель, який мав слабкість до рідкісних заморських речей та садівництва.

Сам же Михайло Кутузов восени 1792 року був призначений Надзвичайним і Повноважним послом у Туреччині. Щойно завершилася виснажлива війна, яка закріпила за імперією Південь України.

Російський дипломат мав на меті вразити Стамбул новим статусом-кво, і катеринославські ананаси стали його головним козирем.

Справжні автори «ананасового дива»

Посол Кутузов намагався представити цей розкішний дарунок як суто імперську перемогу.

Проте справжнім автором цього дипломатичного тріумфу була не царська влада, а фантастична, неймовірна родючість української землі та віртуозна майстерність видатного англійського ландшафтного архітектора Вільяма Гульда.

Саме Гульд, запрошений для облаштування грандіозного ботанічного саду та оранжерейного комплексу на території нинішнього парку Шевченка, зміг приборкати вередливі тропічні рослини. Лише уявіть: усього в двох кроках від Губернаторського будинку (в районі сучасного провулка Феодосія Макаревського у Дніпрі) англійський геній створив справжнє ботанічне диво.

Коли султан Селім III на власні очі побачив і скуштував соковиті плоди, вирощені на берегах Дніпра, він пережив справжній культурний шок. Володар Османської імперії, який звик вважати північні краї зоною вічної криги, збагнув головне: сила, яка прийшла на ці терени, володіє землею унікальної, майже магічної сили.

Ці 24 ананаси стали найгучнішим маніфестом того, що благословенний український ґрунт у руках європейського майстра здатний творити справжні дива, затьмарюючи навіть розкіш султанських садів на Босфорі”.