Як артисти підтримують наших воїнів на передовій

Виступи представників культури дарують нашим захисникам незамінні позитивні емоції.

Четвертий рік свідомі українці підтримують наших воїнів на передовій. І це стосується не тільки волонтерів, які доставляють воїнам різні корисні вантажі.

У страшних буднях війни воїни особливо цінують паузи, під час яких можна хоч на годину відволіктися від жахів війни. Тому з особливою радістю чекають на приїзд співаків, танцюристів та інших представників «культурного фронту».

Як ці концерти допомагають нашим воїнам, розповів ветеран 128-ї окремої Дніпровської бригади ТРО «Дике поле», відомий дніпровський історик Дмитро Каюк:

«Про мистецтво.

До нас доволі часто приїздять різноманітні вокально-інструментальні гурти. Зазвичай вони створені на базі військових оркестрів й демонструють доволі високий рівень.

От здавалося б, ХХІ століття. У кожного в кишені є смартфон/айфон. Закачай собі хоч AC/DC, хоч Іво Бобула й насолоджуйся життям по повній. Навіщо слухати переспіви? А таки ні. Жива музика - це жива музика.

Більшість артистів чоловічої статі. Але в кожному гурті є одна-дві красуні. Найчастіше саме вони працюють з аудиторією – жартують з хлопцями, оповідають якісь байки чи танцюють, тобто створюють невимушену доброзичливу атмосферу.

Хлопцям, особливо молоденьким, це дуже до вподоби. Завжди цікавляться:

- Доцент, дівчата будуть?

- Звичайно будуть.

- А ота чорнява гомінка приїде?

- Не знаю. Може й приїде.

- Так ти, Доцент, скажи, щоб обов’язково приїхала. Ми чекаємо.

Звичайно я обіцяю, хоча насправді ніяк не можу вплинути на рішення начальника оркестру щодо складу гурту.

Артисти не вередують. Працюють там де є можливість, а не там де хочеться. Концертною залою може бути занедбаний сарай, розбитий артилерією сільський клуб без дверей та шибок, галявина в лісі, шпитальна палата.

Працюють гурти без жодних лімітів. Скільки треба дати концертів, стільки й дадуть. Буває відпрацьовують і чотири, і п'ять виступів за день. Кажуть, що це їх обов'язок. В харчуванні теж не перебірливі. Що дають, те і їдять. А якщо не дають, то і не просять. Солдати в цьому питанні більш вибагливі.

Щоб у Вас, друзі не склалася хибна думка, що артистів не годують, публікую фото, де наші гості їдять гороховий суп, після концерту в мінбаті. Суп, до речі, у виконанні Партизана, просто фантастичний. Смак насичений збалансований. Консистенція ідеальна. Дуже смачно!

На фото - улюбленці нашої бригади "Дике Поле" гурт "Назустріч сонцю". Їх керівник Сашко слів "не можемо", "не хочемо" не знає. Навіть якщо в "залі" п'ять солдатів, гурт під його керівництвом буде працювати начебто їх слухає стадіон. Інакше вони не працюють. Днями гурт виступав перед нашими хлопцями з електроінструментами просто неба.

Серед концерту з'ясувалося, що поряд якийсь об'єкт і його начальник, цілком резонно, попросив не привертати уваги до цієї локації скупченням людей і голосною музикою. Немає проблем. Без будь-яких нарікань хлопці зібрали апаратуру, перейшли в інше місце й під акустику закінчили свій виступ.

Ну, а солістка гурту Юля - улюблениця бригади. Тут і говорити нема чого. ЇЇ виступи завжди приймають на біс. Хлопцям такі концерти до вподоби. Дякуємо усім нашим виконавцям. Ви кращі!».

Фото зі сторінки Дмитра Каюка.