Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Ср, 19 мая 2021
03:35

О ГОРОДЕ

Струков Ананий Петрович







16 березня 1851 р. в Катеринославі народився Ананій Петрович Струков (1851–1922), син губернського предводителя (маршалка) дворянства генерал-майора Петра Струкова, сам майбутній предводитель дворянства Катеринославської губернії, помітний діяч дореволюційної Росії.

Разом з ним в один рік закінчив гімназію і на два роки старший за нього брат Мануїл Петрович Струков (1849–1883), який помер досить молодим, на 34-му році життя, дослужившись до чину колезького секретаря. Його молодший брат Ананій Струков досягне значно більших успіхів у кар’єрі, сягнувши всеросійських висот. Струкови, як дослідила московська дослідниця М.А. Арабогли, походили з воронезьких дворян. У гербі цього роду, вмiщеного на сторінках Гербовника Російської імперії, двічі фігурує сніп. Це вказувало на те, що вони мали великі землеволодіння. Представники цього роду ще в ХVІІ столітті служили російському трону «дворянські служби» в різних чинах, за що царі жалували їм маєтки.

Дід Ананія Петровича Ананій Герасимович Струков (1761–1807?) обирався у 1799–1804 роках катеринославським губернським предводителем (маршалком) дворянства. З його формулярного списку відомо, що він був колезьким радником, нагородженим орденом св. Володимира. Маючи 42 роки, разом із дружиною володів понад тисячею душ селян.

Цікава й постать бабусі нашого героя, дружини Ананія Герасимовича Струкова – Ольги Костянтинівни, уродженої Маврогені (1776–1836), яка хоч і потрапила до «Пушкінської енциклопедії» під прізвищем свого другого чоловіка, як Бріскорн О.К., але без указання років життя. В її петербурзькому будинку на Галерній вулиці Пушкін із дружиною прожили перший рік свого родинного життя з осені 1831 року до весни 1832-го. Походила Ольга Костянтинівна з бесарабських бояр. Вона була багатою спадкоємицею батька Костянтина Івановича Маврогені, надвірного радника, якому протегував сам пресвітлий князь Григорій Потьомкін. Отримавши в посаг близько 56 тисяч карбованців, бабуся була досить великою скнарою, через що її навіть називали другою Салтичихою. Бiля Струкiвки було навiть село Маврогенiвка (Михайлiвка) – вiд її прізвища, з церквою, нею збудованою.

Дід – Ананій Герасимович Струков став, так би мовити, засновником родинної традиції – бути на чолі губернського дворянства. Предводителями катеринославського дворянства також обиралися син Ананія Герасимовича – Петро Ананійович у 1865–1874 роках і його онук Ананій Петрович у 1886–1902 роках. Серед iнших своїх володiнь Струкови мали i маєток у Вищетарасівці (нинішній Томакiвський район). Село розташоване на березі сучасного Каховського водосховища. Маєток був придбаний у Браницьких, бо цими землями перед ним володіла графиня Олександра Василівна Браницька – фаворитка Потьомкіна, теща князя М.С. Воронцова.

Батько нашого героя Петро Ананійович Струков брав участь у першій російсько-турецькій війні, придушенні польського повстання 1831 року, угорській кампанії. Кавалер багатьох орденів, був нагороджений золотою шаблею «За хоробрість». 1844 року в званні генерал-майора звільнився з армії з мундиром і пенсіоном. 1852 року його занесено до «військового дворянства». За час служби, будучи не титулованим дворянином, він зблизився з царським оточенням і самою імператорською родиною. 1837 року він одружився з Ганною Арбузовою – донькою генерал-майора Олексія Федоровича Арбузова (1792–1861). Ганна Арбузова була фрейліною імператриці Олександри Федорівни, дружини Миколи І.

Таким чином, другий дід А.П. Струкова генерал Олексій Арбузов – учасник Бородінської битви. Він злетів у кар’єрi після того, як у грудні 1825 року привів на Сенатську площу батальйон і приборкував виступ декабристів.

Мати нашого героя – Ганна Арбузова належала до романтичних панянок пушкінських часів. Красуня з оголеними плечима, гнучким дівочим станом, – така вона на літографії одного французького художника, зробленої з акварельного портрета відомого художника Петра Соколова. Як і багато хто із Струкових, вона займалася громадською діяльністю – протягом десяти років (1868–1878 рр.) Ганна Олексіївна Струкова була опікуном Катеринославського єпархіального жіночого училища.

Старшим братом Ананія Стукова був пізніший генерал від кавалерії генерал-ад’ютант Олександр Петрович Струков (1840–1911). Освіту він дістав у Пажеському корпусі, по закінченні якого в 1858 році став корнетом лейб-гвардії Кінного полку. У 1864 році зарахований ад’ютантом до його імператорської високості командуючого військами гвардії і Петербурзького військового округу великого князя Миколи Миколайовича – старшого (1831–1891). З цього й розпочалася блискуча військова кар’єра старшого брата – Олександра Струкова.

У подальшому шляхи старшого брата і великого князя не розходилися. Він виявив героїзм у часи російсько-турецької війни. Нагороди за хоробрість отримував просто з рук свого хрещеного батька імператора Олександра II. Яким був Струков – розповів відомий російський живописець-баталіст Василь Верещагін. Він служив як волонтер начальником штабу в загоні Олександра Петровича Струкова, який рухався в авангарді великого з’єднання генерала Скобелєва. Лишив спогади про нього і граф Олексій Ігнатьєв, автор книги «Пятьдесят лет в строю». Олександр Струков вважався замолоду одним із кращих великосвітських танцюристів і неодноразово – головним диригентом придворних балів. Після його смерті в 1911 році усі багатства бездітного Олександра Струкова перейшли до його молодшого брата Ананія.

Але переходимо до постаті випускника Катеринославської гімназії 1869 року Ананія Петровича Струкова – помітного російського політика передреволюційної доби. Він був одним із лідерів Об’єднаного дворянства – організації, створеної в 1906 році. Народився Ананій Петрович 16 березня 1851 року в Катеринославі. Ананій змалку був вхожий до Миколаївського палацу в Петербурзі і дружив з ровесником – великим князем Миколаєм Миколайовичем-молодшим (1856–1929), онуком Миколи І. Це, безперечно, потім позначилося на його кар’є­рі.

В одному з солідних видань мені довелося прочитати, буцімто він здобув середню освіту в Ларинській гімназії в Петербурзі, але ім’я його все ж значиться серед випускників саме Катеринославської гімназії. Після її закінчення він вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Закінчив його зі ступенем кандидата прав у січні 1875 року в чині колезького секретаря (брат його Мануїл, як пам’ятаємо, далі цього чину не підріс). Його зараховано на службу до державної канцелярії з призначенням для занять у відділення справ державного секретаря. 1876 року його призначено на допомогу завідуючому бібліотекою Державної Ради.

Розпочинається російсько-турецька війна 1877–78 років і Ананій вирушає в 1877 році до старшого брата Олександра на фронт. Під час війни знаходиться в розпорядженні головнокомандуючого діючою армією великого князя Миколи Миколайовича (старшого). Протягом усієї кампанії він перебував при польовому штабі армії. Його призначили там старшим чиновником нагородного відділення і виконуючим обов’язки помічника завідуючого цим відділенням. Його заслуги були відзначені орденом Св. Володимира 4 ступеня з мечами.

1877 року А.П. Струков затверджений почесним мировим суддею Новомосковського округу. Того ж року йому пожалувано придворний чин – камер-юнкера Височайшого Двору. 1879 року переведено для занять до відділення законів державного секретаря.

1883 року наш земляк зарахований до Міністерства внутрішніх справ. У 1885 році призначений кореспондентом Головного управління державного кіннозаводства по Катеринославській губернії. 1886 року обраний почесним мировим суддею по Катеринославському повіту. З 1886 по 1902 рік Струков подібно дідові і батькові – катеринославський губернський предводитель (маршалок) дворянства. 1889 року йому пожалувало звання камергера Височайшого Двору.

У Катеринославі Струков мешкав на вулиці Новодворянській (нині вул. Дзержинського, 33) у двоповерховому кам’яному особняку, збудованому ще батьком на великій земельній ділянці, купленій у Катеринославськоі духовної семінарії в 1840-х роках. 1873-го Ананій Струков здав будинок під резиденцію катеринославських губернаторів. З 1886 року, ставши губернським предводителем, сам оселився там. Будинок Струкових зберігся до наших днів і вважається рідкісним зразком ранньої еклектики. Нинi у ньому дитячий садок. Це – єдиний збережений у Дніпропетровську особняк палацового типу середини XIX століття. Він нагадує Потьомкінський палац (нині Палац студентів) у мініатюрі. Адже Потьомкінський палац був офіційним осередком дворянства, а Струкови довгі роки предводителями губернського дворянства. Тому й такі аналогії. Зберігся й петербурзький будинок Струкова, там нині науково-дослідний гідрологічний інститут. Інтер’єри – в рідкісному стилі рококо.

1894 року на запрошення міністра фінансів Ананій Струков брав участь у нараді при тарифному комітеті. Він входить до складу комісій при Селянському і Дворянському банках, бере участь в Особливій нараді у справах дворянського стану. У квітні 1895 року А.П. Струков дістав чин дійсного статського радника, а в грудні 1904 року йому пожалувано звання гофмейстера Височайшого Двору.

Якщо його старший брат генерал Олександр неодноразово ставав диригентом придворних балiв у столиці, то на честь Ананія Петровича катеринославське дворянство неодноразово влаштовувало бали в Потьомкінському палаці. Скажімо, 20 січня 1899 року тут відбувся бучний дворянський бал, даний дворянами Струкову. Запрошених було 500 чоловік. Бал закінчився о шостій ранку. А 22 січня того року Струкова знов обрано губернським предводителем дворянства (184 голоси «за» і 13 «проти») і він ще протягом трьох років стояв на чолі катеринославського дворянства.

Граф Сергій Юлійович Вітте, який потім став прем’єр-міністром Росії, згадував, що, коли він був ще директором департаменту, то часто відбувалися залізничні з’їзди, на які залучалися різні громадські діячі. Тоді він i познайомився зі Струковим, обраним згодом членом Державної Ради від дворянства. Вітте, пишучи про цю родину, згадав, що сестра Ананія Струкова була дружиною Аполона Кривошеїна (1833–1902), міського голови Ростова-на-Дону, а потім у 1893–1894 роках – міністра шляхів сполучення. Ще одна його сестра одружилася з кишинівським губернатором графом І.В. Канкріним.

Ось як згадував Струкова Федiр Володимирович Шлiппе, син катеринославського губернатора Володимира Шлiппе, губернаторство якого припало на 1890–1893 роки:
«Батько по приїздi познайомився з усiм складом мiсцевих властей i мiсцевого товариства i з бiльшiстю вдалося встановити добрi стосунки i взаємопорозумiння. Не зовсiм гармонiйними були попервах стосунки з губернським предводителем дворянства Ананiєм Петровичем Струковим, людиною вкрай зарозумiлою i гордовитою, яка традицiйно знаходилася в опозицiї до всiх губернаторiв. Вiн був вельми багатий, був одружений на княжнi В’яземськiй, та й сам належав до вищої аристократiї. Вiн спершу до губернатора з нiмцiв виявляв деяку зверхнiсть, але невдовзi мусив пiдкоритися батькiвському впливовi i став визнавати його авторитет.»

Але, зрештою, саме через iнтриги Струкова Володимир Шлiппе був змушений 1893 року перевестися з Катеринослава до Тульської губернiї, про що розповiдається в спогадах Павла Шлiппе.

Справдi, А.П. Струков належав до великих російських землевласників. На початку ХХ століття серед нетитулованого дворянства він був на п’ятнадцятому місці в Росії, маючи 67273 десятини землі. Дворяни Струкови вже у ХVІІІ столітті отримали великі землеволодіння в Катеринославськiй, Таврійській, Полтавській та інших губерніях.

На засiданнi губернського земського зiбрання 10 грудня 1903 року обговорювалася доповiдь про увiчнення корисної дiяльностi колишнього голови Катеринославського губернського земського зiбрання А.П. Струкова. Обговорення доповiдi викликало рiзнорiднi думки щодо одочасного внесення до кошторису 21.000 карбованцiв на стипендiї iменi колишнього губернського предводителя дворянства А.П. Струкова, читаємо в «Вестнике Екатеринославского земства» (1903. — 25 грудня. — № 10 — 11. — С. 9):
«Однi з панiв гласних знаходили, що можливо, не обтяжуючи кошторису, вносити лише ймовiрнi вiдсотки з призначеного капiталу до кошторису, а необхiдний капiтал утворити шляхом щорiчних внескiв. М.В. Родзянко i С.В. Бахирєв, ґрунтуючись на дiючому законодавствi про стипендiї, пояснили, що лише з внесенням усiєї необхiдної суми в депозит мiнiстерства стипендiя може бути затвердженою. Для того, щоб не обтяжувати кошторис, можливо запозичити необхiдну суму зi страхового капiталу».

Тим часом Ананій Струков на рубежі століть активно входить у всеросiйську політику. Як багатий поміщик, близький до царської родини, він мав значну вагу в суспільному житті. У липні 1903 – травні 1905 р. входив до складу Особливого комітету у справах земельного кредиту. У період кризи самодер­жавства влітку 1905 року на нараді під головуванням Миколи ІІ в Петергофі під час обговорення питання про межі самодержавної влади Ананій Струков підтримав пропозицію Миколи Миколайовича-молодшого нічим не обмежувати цю владу.

1906 року, з перетворенням Державної ради Ананій Струков обраний до її складу від дворянства; обирався й членом постійної комісії законодавчих пропозицій. Від 1911 року він – член «Російського зібрання», входив до складу постійної ради «Об’єднаного дворянства». Ця організація виникла під час революції 1905–1907 років. Він разом з іншими дворянами виступив прибічником консолідації помісного дворянства. Першим керівником (головою ради) Об’єднаного дворянства в 1906–1912 роках був граф Олексій Олександрович Бобринський (1852–1927).

Цікаво, що 1912 року Ананій Струков за жеребком вибув зі складу виборних членів Державної ради. Цей орган обговорював законопроекти, які вносили глави відомств, проекти державних прибутків і витрат. Голова і члени Державної ради призначалися імператором з вищих сановників (передусім з колишніх міністрів). Так ось імператор настільки благоволив до Струкова, що коли він вибув з членів Держради, то Микола II в липні того ж року призначив його членом Державної ради і відтак він увійшов до числа присутніх членів. Струков у цей час був заступником голови законодавчої комісії.

Вершком його кар’єри можна вважати подію, яка сталася в 1913 році, цілком благополучному для Росії, – на 9-му з’їзді «Об’єднаного дворянства» Ананій Струков обраний головою його Постійної ради. Під час Першої світової війни в середині 1915 року в дворянському середовищі відбувся розкол. У зв’язку зі створенням Прогресивного блоку Постійна рада Об’єднаного дворянства на чолі зі Струковим засудила спрямованість блоку на зміну існуючого громадського ладу – припинення монархії і виступав за незмінність основ існуючого порядку.

Як голова дворянської організації, Струков 23 серпня 1915 р. направив листа голові Ради міністрів І.Л. Горемикіну, в якому критикував «прагнення деякої частини суспільства користуватися тяжким часом війни для досягнення улюблених лівими течіями політичних цілей» і вимагав розпуску Державної Думи. Послання було по суті особистою ініціативою Струкова і його однодумців у Постійній раді та викликало невдоволення більшості дворянських губернських організацій.

У 1916 році на з’їзді Об’єднаного дворянства А. Струков висловив надію, що торішні події не повинні привести до розколу серед дворянства. Проте його промова була зустріта повним мовчанням. Прохання правих залишитися на своєму посту зачеплений гробовим мовчанням Струков кате­горично відкинув.

Коли 1910 року в Катеринославі проходила Південноросійська промислова, кустарна і сільськогоподарська виставка, на ній були представлені й коні з маєткiв Струкових. Як і старший брат, кавалерійський генерал, Ананій Струков кохався в конях. Його кілька разів було відзначено у розділі конярства. Він отримав малу срібну медаль за кобилу «Принцеса», бронзову за «Пастушку», похвального листа – за «Лутовку». У розділі вівчарства Олександр і Ананій Струкови отримали малу золоту медаль виставки за мериносів. Причому на виставцi презентувалася не лише їхня Вищетарасiвська економiя в Катеринославському повiтi, але й маєток «Багатий» Костянтиноградського повiту Полтавської губернiї (нинi це, напевне, Харкiвщина).

Струковським у Катеринославі називався провулок, який вів від Соборної площі до особняка Струкових і далі вниз до Дніпра (нині цей провулок носить ім’я Урицького).

За свою службу Ананій Струков як один з вищих сановників був удостоєний низки вищих російських орденів – св. Станіслава 1-го ступеня (1897), св. Анни 1-го ступеня (1900), св. Володимира 2-го ступеня (1904), Білого Орла (1909), св. Олександра Невського (1913).

Та ось настав 1917 рік і в жовтні – залп крейсера «Аврора» (який стояв, до речі, майже біля вікон будинку Струкових на Англійській набережній), сповістив про закінчення колишнього життя.

У Петербурзі Ананій Струков жив у непривілейованій частині Васильєвського острова – на 2-й лінії, будинок 23. Будинок, як згадувалося, на щастя, зберігся – з 1920-х років у ньому знаходиться Державний гідрологічний інститут і через те струковські інтер’єри в чудовому станi. Будинок вирізняється дорогим й вишуканим оздобленням фасаду, тут використано граніт, різнокольорову цеглу, кераміку та куті барельєфи.

До Ананія Струкова цей будинок перейшов на початку XX століття. Тут він пережив політичні злети, приємний смак влади і спізнав гіркоту забалотування на з’їзді Об’єднаного дворянства, в 1916 році, якраз напередодні революції, яка підвела риску під його кар’єрою. Це був його останній притулок у Росії. Початок ери, яку провістила «Аврора», змусив переконаного монархіста після 1917 року емігрувати до Болгарії, де він і помер у 1922 році.

У нашій області про Струкових нагадує їхній особняк на вулиці Дзержинського в Дніпропетровську, назва села Стрюківка біля Вищетарасівки. Була ще церква, споруджена Струковими у Вищетарасівці, але півстоліття тому вона опинилася під водами Каховського водосховища. У Вищетарасівці, правда на диво, зберігся надгробок з могили брата Ананія, також випускника Катеринославської чоловічої гімназії Мануїла. Сама могила нині – пiд водами Каховського водосховища. Напис на надгробку такий:
«Коллежскій секретарь Мануил Петрович СТРУКОВ.
Род. 8 сентября 1849 г.
Сконч. 1 февраля 1883 г.»

Це – один з небагатьох збережених до нашого часу надгробків над могилами випускників Катеринославської гімназії.

Микола Чабан
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте