Хорольський Олександр

І.МОНОТОННА. (втраченим та померлим дітям цієї країни..)

І це могла б бути «велика країна» -
Простягатисьвід сходу до заходу,
Не знати кордонів та меж;

І це могла б бути «велика мова» -
Якою так гарноспіватипісень
Та зізнаватись в любові,
А натомість нею говорять про смерть,
Спокійно й буденнооголошуючи списки
Убитих за неї кожного ранку та вечору;

І це могло б бути «великепокоління» -
Сотніпоетів, письменників і митців,
Тисячіхліборобів, вчителів, лікарів,
Юні й прекраснідітисвоєїкраїни,
А натомістьнайкращі сини кладуть
Голови у чорнихвіддиму і смерті степах,
І тисячідоньокна ранок вистражденні
Вставали з виплаканимивід болю
Й туги очима;

І моє б життя, могло бути,
Наповненесенсом,
А натомість все, щомені лишилось,
Слухати на нічномурадіо
Колисковунудну й монотонну.

ІІ. НЕ ДИВИСЬ НА МЕНЕ ТАК СЕРДИТО.

Не дивись на мене так сердито –
Я тебе не знав, і не кохав!
Просто я, в твоїйжіночійдолі,
Статисьмав, як в осіньдощ!

Не дивись на мене так сердито -
Я не перший, не останняти,
Так ведетьсяіз початку світу –
Не завждикоханнянавзайми.

Не дивись на мене так сердито -
Бо й меніболить, як і тобі,
Що не став твоїмєдиним,
Щоцілую губи не твої..

Не дивись на мене так сердито -
Я тебе не знав, і не кохав!
Так ведетьсяіз початку світу:
Не завждикоханнянавзайми.

ІІІ. ПОЕТИЗУВАТИ. (як пишуться вірші?)

Поетизувати – цеходитинавпомацки
В темнійкімнаті,
Виривати слова ізвічностімови
Та кидатиїхзагратованістьвірша.

Цеявлятися Богом
В кожному вірші.

Цеявлятися Богом
Для кожного
Вірша.

Цеявлятисяфеніксом-Богом!
Помираючи в кожнімостаннімрядці,
Зновродитися в новімвірші –
І так безлічжиттів:
Аж допоки не зірвитьсясонце
В міріадидрібнішихсвітил –
І тизірвишся разом із ним
В міріадиінших
Поетобогів!

ІV. КРОКУЄШ В БЕЗСМЕРТЯ.

Ти вже зараз крокуєш в безсмертя –
Твої кроки – відлуння твоєї епохи,
Ще почують далекі нащадки.
Ти війдеш до безсмертя.
Мов ступивши ногою
Мулистойріки
Требу часу
Аби
Вбачити дна,
І тобі треба часу
Щобвідчути себе
Відлуннямепохи…

V. НІЖ.

Тиніж, щоділитьсвітнавпіл,
Надо і післятвогопорізу,
Всеіншенемаєзначень,
Всеіншенемаєсенсу;
Буттялишформагричасу,
Перктирувчора і завтра
Настикусьогодні.
Авзагалі, неберидоуваги,
Говорив я їй, граючисьструнами
Їїпальців, все, щотобіпотрібнознати,
Цете, щоминожі.

VI.ТЕМНИМ КОЛОМ ОЧЕРЧЕНО ПРОСТІР

Темним колом очерчено простір вкруг мене,
Відчуваю себе ніби крізь скло, ніби крізь погляд,
Хтось другий, невідомий - проте занадто аж сильний,
Мною грається ніби сонцем крізь скельце - небезпечна гра,
І я знаю, що граючись мною,
Я колись блисну як сонце крізь скельце, обпалю і погляд,
І очі, і думки твої їдливі, занадто небезпечна гра.
ІІ
Темним колом очерчено простір вкруг мене,
Відчуваю себе ніби крізь скло, ніби крізь погляд,
Коли бридне дивитись на мене, до мене входить наглядач,
Б'є мене в обличчя, кров струмує за шиворіт,
Чоботями по печінкам, по ребрам,
Харкаю кров, і учорашній тютюн на підлогу бетонну,
Кашляю, мов відголос набата вчорашнього,
А він дивиться у мої очі, і говорить про тлінність,
І дивовижу барв від мене,
Потфм обертається на виході:
Тільки спробуй наволоч противитись цьому,
Я тебе зіб'ю до самих кісток,
Дивись - тут тобі навіть протиставити впроти себе нічого,
Ти собі впроти, в іншому куті кімнати не поставиш нікого,
Через відсутність кутів у кімнаті,
І сміявся голосно, і бив дверми коли закривав наче мною об чоботи,
І ще довго чув в коридорі відголоси йоро сміху, і слів
Про кути в кімнаті..
ІІІ
Темним колом очерчено простір вкруг мене.