Дерейко Ольга Ігорівна

Учасник конкурсів декламації, учасник Всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки»

Гуляти вечорами – файна справа

Гуляти вечорами – файна справа.
Навіть, коли вже вулиці холодні.
А дивишся: він зліва, вона – з права.
І в мінус тридцять їхні дні – погодні.

І гріють вони пальці рука в руку.
І заглядають в серце щирі очі.
Хвилини, що не поруч для них – мука.
Та разом теплі їх осінні ночі.

Збожеволіли маленько

Мої маленькі мрії загубились
У новім світі вільних почуттів.
У гордощах склонившися змінились
Усі оті, хто поряд буть хотів.

Моя утопія померла в сподіванні.
І знов повітря набира у груди,
Я відчуваю, що мої старання
Уже оціненими більше і не будуть.

Хто другом бути до кінця так клявся,
Встромивши ніж, сховав в кишені руки.
Тепер мій «друг» у дружбі завагався…
Ну, що ж, і від ножа терпимі муки.

Отак буває йдеш собі тихенько,
Й думки усе у голові листаєш.
І розумієш – збожеволіли маленько.
А все чому й сама мабуть не знаєш…

Під покривалом

Коли тебе цілує мокра осінь.
І пестить в губи прохолода днів –
Знайди з ким заховатися у постіль.
Знайди з ким потонути в вирі снів.

Коли ти грієшся пустою самотою.
Коли мовчанка твій заклятий друг –
Відкинь в смітник всі настрою застою.
Ховайсь під покривалом від напруг.

Сам на сам

Пиши свої листи вечірнім вулицям.
Ховай в долонях вічно змерзлі зорі.
Проникни наскрізь небом, яке хмуриться
Цілуючи в уста самотні долі.

Купуй щодня в кав’ярні пачку каву.
Читай романи в голос для симпатії.
І по коліна встрянувши в іронії –
Ховайсь під покривалом від апатії.

Ласкаво обійми туманом тіло.
І відклади у бік стару пластинку.
Щоби до кінчиків судин все затремтіло,
Щоб сам на сам хоча би на хвилинку.

Теорема

Лишень зробити вибір нам потрібно
У цім знебарвленім бутті меланхолічних фраз.
Насправді ж люди просто мислять дрібно,
Не помічаючи життя барвистих фаз.

Можливо дійсно говорю я вам дурниці
Та й дана теорема не доведена,
Та ми душею й тілом стали ниці,
Хоч серця лінія і досі ще заведена!

І душі ми занедбавши - хворіємо,
І вітаміни день за днем ковтаємо.
А може просто з вами ми дуріємо!?
І правди вже самі тепер не знаємо…