Сокол Марго

Все намагалася пригадати свої перші письменницькі спроби, але так і не вийшло. Проте знайшла свій перший вірш («Україна»), коли мені було 11 років. Та взагалі з дитинства мене зачаровує власне творча діяльність у всіх її проявах, як можливість створювати щось натхненне, нове, незвичне, що може знайти свій відклик у серцебитті, диханні інших, надихнути і подарувати емоційний заряд. А література – це не німий текст, а магічний інструмент, який надає можливість читачу не просто стати свідком історії, а її повноцінним героєм лише за допомогою своєї уяви.

Вогник вдалині

Жевріє вогник вдалині
Це ти, янгол на землі,
Це ти, сонце уночі.
Жевріє вогник вдалині
Це ти – моя надія, віра і любов.
Це ти – моя підтримка і опора,
І навіть, коли погасне вогник той,
Ти все одно у серці й пам’яті моїй.
Та лиш варто закрити очі свої,
Як бачу ясні очі твої,
Як наче вогник той, що вдалині.
Жевріє вогник вдалині…
У глибині душі моєї.

Україна

Україна, мила Україна!
Єдина держава, працьовитий народ.
Твій великий народ шанує і любить Тебе.
Багато нещасть спіткало Тебе.
Але встояла ти все ж таки
І розквітла наче квітка після зими.
Батьківщина – моя ненько рідна.
Поважаю і шаную, дякую за все.
Батьківщина – моя подруго таємна.
Ти одна така на світі цім.
І немає іншої, кращої від тебе.

Страшне те слово

Війна…страшне те слово.
В думках – картини жаху, розпачу і безнадії,
Закинути будинки, села, сім’ї…
На серці – сум, тривога, жаль…
Усе покинуте, забуте у минулому.
Живуть? Та ні – воюють…
Залишений в минулому дитячий сміх,
Веселощі всієї родини,
Побачення, таємні зустрічі нічні,
Юнацькі роки загублені в крові,
В пилу лютої гармати.
Розкидані усі: і чужі, і свої…
Усі вони у купі – радісні, спокійні
Для них «це» - перемога.
Вони не бачать більше битв, ненависті
Для них увесь цей жах скінчився
А ми живемо ще…чи може ні?
Поглянь на небо чисте і світле
Посміхнися сонечку ясному і теплому
Пригадай свої мрії дитячі,
Наївні і щирі.
Почуй голос вітру, свіжий і ніжний
Заглянь собі у душу – зрозумій себе
Життя – прекрасне, насичене кольорами
Роздивись лиш краще, уважніше усе навколишнє
Повір: треба вірити і сподіватися на краще
Годі! Усміхнися…живи!
І кожною хвилиною життя
Завдячуй тим героям, хоробрим юнакам.

Край Щастя

Пійдем в далекий край,
В край мрій і забаганок,
Де всі щасливі й безтурботні,
Де лиш кохання є,
Де ласка і добро
Де ми удвох назавжди.
Де світ інакший, світлий.
Пійдем у край далекий,
Де ми - щасливі і незалежні,
Де і повітря щире, чисте,
Де завжди панує правда,
Де в пошані віра й вірність,
Де ми удвох завжди.
Підем у край Щастя
І забудемо все зло,
І ненависть залишимо позаду
І лиш кохати будемо ми світ….
Ходім туди, у світ дитячих мрій,
Де нема горя, лиха і біди,
Де люди всі щасливі,
Де всі живуть у злагоді,
Де у кожній хаті любов і радість,
Де серце наповнюється промінням тепла.
Ходім туди, у світ фантазій наших,
Де щастя світиться в очах

Сонети я Вам не пишу

Сонет я Вам не напишу
У серці правду я ховаю
На самому дні думки свої я зачиняю
Я не відкрию нікому і ніколи
Лиш може все тобі і розповім
Мій друже вірний –
аркуш чистої і щирої душі
Тобі я все своє потаємне, розповім
і тільки ти мене зрозумієш
Я сльози свої сухі тобі накрапаю
і тільки ти промовчиш
і вислухаєш спокійно, мовчки.
Прошу, терми…
Ти все, що маю я
Хоч ти вже списаний і мокрий
Але в тобі мій біль,
Мій сум і розчарування
Сонет я Вам не напишу…
Благаю – мовчіть!

***

Можливо, вірші мої і сповнені смутку і розлуки
Та все ж не може світ без цього існувати,
Бо він такий, як є, та іншим вже не буде.
Тому кохайте тут і зараз, не дивлячись ні на що,
Кохайте і любіть та будьте ви кохані,
Бо, лиш у цьому сенс всього життя,
Бо без кохання ми не можемо творити.
Бо без кохання ми не здатні на хоробрі вчинки
І не відчуваємо ми смак життя,
Хоч іноді солоний, проте – солодкий.
Якщо кохати, то всім серцем і душею…

Все ще буде

Час мине, і все забуду,
Ти підеш, а я зостанусь,
Знай напевне: «все ще буде».
І в майбутньому відкрию очі.
Все буде краще, ніж сьогодні.
І зустріну я свого – єдиного,
Всім серцем коханого.
Буду я щаслива і кохана,
І почую я слова не оманливі,
А щирі і відверто про кохання.
Треба лиш вірити і сподіватися
На справжнє вічне кохання.
І все ще буде…
Тільки ти не поспішай
І серцем відчувай, живи.