Литвин Олена

Коротка інформація про автора (у довільній формі):
Все добре)

ЛИСТИ

Твої отримую листи -
Відверті, наче без сорочки.
Гарячий крик із самоти,
Пульсує SOS із «одиночки».
Ні, мабуть, «дякую»- не те.
Відповідати забарилась.
Здавалося: «воно мине»…
Минуло інше, це лишилось.
Це мій гранатовий браслет,
Мільйон троянд, червона рута.
Така перепустка... в любов,
За помилки моя спокута.
Подарував мені - мене.
Знов на піску стою босоніж.
Як добре, що ти є! Ти є
Далеко десь. Ти десь є…поміж…
Давно не маю тих листів:
Я так від совісті ховалась.
Рядків ясних і простоти,
Навали щирості лякалась.
Важливо лиш, що з самоти
Відверто, наче без сорочки,
Писав до мене саме ти.
Іду на SOS із «одиночки».

ВАМ

Свавільна й пікантна -
Суцвіття бадьяну.
З картин Модільяні
Діждав мою панну.
Сяйнула, мов з ножен, і смак мигдалевий…
Так вчасно приходять лише королеви.
І завжди на варті,
Ти – фата-моргана.
Я певен: нам варто,
Хоч певність – омана.
Зустріла – з-під лоба. Смішна, бо колюча.
Подумай. Я поряд. Щасти невезучим!
Бувало - бивали.
Піднялись і годі.
Милуюся потай
Тобою, мов злодій.
«Потрібна». «Потрібен». Це сенс і зізнання.
Тверезе і вдячне. Це моє кохання.
СОНЕТ ПО ШЕКСНІРУ
Спитай мене: що значить справжній друг?
Це вигадка, насмішка чи мара?
Супутник, що без нього, мов без рук?
Довірений? Чи той, хто підігра?
Той, що, коли заплачеш - зарида?
Чи розрегочеться, коли шуткуєш ти?
Ні - той, що поряд і коли нема.
У серці й в думці буде в ногу йти.
Він не втручається і не наполяга,
Не вимагає клятв і запорук.
Чужий по крові – у своє життя
Закарбував тебе – навічний друк.
Коли друг є – подякуй, що жиє,
Коли немає... Серденько моє(

***

Згубила ключ і привід, щоб прийти
до тебе просто\легко: кава\гості.
Дюрсо читала й трохи у душі –
торкалась пальцями по Braille, до млості.
Примножувала друзів і борги:
любовний вексель – вклади без гарантій.
Панчохи не трималися ноги,
стікаючи, ховались в хвилях мантій;
зім’ята постіль, м’ятний шоколад –
штамп із набору «Жвачка і Love Story».
Думки штовхались знову. Думкопад.
Люби нарешті. Поки ніч надворі.

***

Малина й перець.
Солодке, пряне...
Тікай, ховайся –
Воно дістане.
Вбирає в себе,
Мов вишню в губи.
Звабливе, манке,
Най навіть згубить.
Палають щоки,
У серці гупа.
Вона не пішки:
Відьмацька ступа.
Тьмяніє розум...
П`янке, червоне.
Спіраль волосся.
І Він вже тоне.

***

Я перша підійду,
А що я втрачаю?
Самотність, непевність
І сумнівів зграю,
Питання, три крапки,
Мовчання у трубку…
І носить по місту
Стривожену шлюпку.
Я скажу, я зможу.
Несила мовчати.
І відповідь навіть
Не стану чекати.
Потрібна, то знайдеш.
Бентежу – вглядайся.
Якщо я байдужа,
То бодай вітайся.
Сьогодні ще встигну.
Ти близько – я пішки.
Як дуже далеко,
То підбіжу трішки.
Не стукаю в двері,
Бо в скронях гучніше.
Якщо мене чуєш,
Відкриєш скоріше.
Хто має відвагу,
Того й перемога.
Сказала й чекаю…
Та швидше ж ! На Бога!
Три крапки, питання…
І вниз без упину.
Так голосно серце…
І голос у спину…