Костянтин Квітка

Блоґ «Тут і Зараз» на сайті Blogger: http://here-and-now-now.blogspot.com/
Cторінка у мережі Facebook: https://www.facebook.com/ByRayanRiener/
Сторінка у мережі ВКонтакті: https://vk.com/pubbyrayanriener

~У мене є прохання~

У мене є прохання:
- Любіть, як діти
У мене є прохання:
- Будьте, як квіти
У мене є прохання:
- Кохайте, безтямно!
У мене є прохання:
- Живіть, яскраво.
У мене є прохання:
- Творіть! Живіть...

Творіть, як вільні!
Мрійте, немов божевільні!

Серце уквітчайте

Нам Сонце світить безкоштовно!
Дощ годує чудові собою лани...
А небо показує щодня картини!
Неймовірні, різноманітні, дивні...
І друзі і близькі, - безкоштовні
Як бескоштовні і усмішки, і мрії
І все лише у нащі дущі!!!
Нам світ все дає бескоштовно!
Чудово співають нам солов'ї...
А ми, - обдираючи один одного
Не дивимось на всі ці пркилади
Невже ми ходимо у тьмі? Такі...
Дурні...
Хай краще квітне альтруїзм,
Ніж, чорно-гнилі квіти - єгоїзм,
І квіти навідь для нас квітнуть...
Бескоштовно!
Забудьте вже про грощі! Чи...
Тільки помираючи на смертному
Одрі, - опам'ятаєтесь, відкривши
Очі, - що досі глиною замазані були!
І вже тоді, відчувши, - теплі дні...
І як минають барви Сонця у вікні!
Тож уквітчайте клумби власної
Душі…

Квіти сакури, зотіли

Земля повстала проти людей
А вони ж її так любили:
Саджали дерева, бруд не робили
Деревам й Лісу жертви приносили
Земля повстала – нічого не спитала
А вони ж її так любили…
А що вже казати про нас?
Ми права не маємо жити!
І квіти й листя сакури зотліло,
Бо не пішов ніхто на неї споглядати
Як і природа вся зомліла, оскаженіла
А може дзеркало вона нам?
Бо душі теж в нас затверділи!

Природа

Її ім'я тяжіє до жіночого - Природа
В неї вже не вистачає сил тягти...
Усе. На власній тендітності душі.

Хижі труби, мов змії - її смокчуть
Жадобою труячи усе її життя...
Природа помирає, а з нею і її краса.

Але все те доти, поки в неї Очі
Закриті. Тендітна Природа, але...
Вона може усім нам помститись!

Нічого не коштує їй, знищіти нас
Але, бо її очі у сні, - солодко закриті
Але, як прокинеться, - молітеся, діти!

-Німота-

Німота… Це дарунок, чи Доля?
Чи глузд?
Мовчання, мов камінь на шиї
Усюди й завжди з собою нести?

Та, є що сказати…
Бо Свій МікроВсесвіт боїшся
із себе дістати,
думки свої втратити, витрати…

Що є – Німота?
Це: чути і бачити
гарніше за інших. Хоча…
Мовчати – це і втрачати

Але, так важко…
У необхідний час – кричати!
Бар’єри, - через які не почують
Не розірвати. О, Люди!

Навіщо мовчати?
Й навіщо кричати?
Відчувати…

-Обійми-

Обійми - занадто більше
за те, що відчуваєш
Не мить та, - обійми...
Ні, то є духовне почуття:
Коли приймає Твою душу
Інша, близька Тобі душа.

Обійми - ті, що не забуваються
Коли близької людини душа
Проникла у серце, а не пішла
Як тактильні пусті відчуття
У забуття і небуття...
-Обійняти-, занадто щось більше.

Бо справжні обійми - запам'ятаєш
На усе холодне життя
зберігши у серці дарунок, -
шматочок близької душі;
яку, добровільно, в любові й теплі
Тобі, колись віддали…

Подоба Пікассо

Я хочу бути Вільним Вовком
Ривками, вільним потоком…

Серед зірок. Подалі джерела
У митях забуття, у затінку часу

Серед буття реального, - життя
Не серед копій, цього забуття.

Не сенс у тому, що слова Пікассо
А суть у тому, у різноманітності

Як манна, та роса – оця краса
Не пристосовуйся! Живи-диши!

Настільки закоротке це життя!!!
Не спи, шукай своє єство та сенс

Пліти свій спліт, в Мисливця снів
Спіймаєш, - то бери! Чому ти спиш?!

Задатки – не талант, то є твоя робота
Якщо можливості розквітли – квітни

Бо більшості людей судилося лише
Подоба, тінь, копіювань пустоти!