Соловйов Руслан

Авторська сторінка - vk.com/club9384756 - проект Люди-квіти)

МАЛЕНЬКЕ ЯПОНСЬКЕ ДІВЧАТКО

Це сталося під час ядерного бомбардування японського міста Хіросіма. 6 серпня 1945 року, по мосту Айон проходило дев’ятеро людей. За хвилину на цьому місці лишилося тільки дев’ять тіней, навічно вкарбованих у камінь. Це все, що залишилося від цих перехожих і ще кількох тисяч хіросімців, які на час вибуху перебували неподалік від епіцентру.

Камінь добре зберіг таємниці,
А для обраних лишаться тіні,
Зрозумілі лише очевидцям.
Їх вже мало лишилось в країні.

Відчуваю знайоме тремтіння
І чомусь відчуваю провину,
Бо у темному серці каміння
Уявляю наступну картину:

Як маленьке японське дівчатко
Істерично махає руками,
Та бажає почати спочатку
І нарешті добігти до мами.

Притуляю тремтячі долоні:
Я до вас незабаром, як бачте...
Дев’ять тіней мовчать на Айоні,
А десята, моя, тихо плаче...

ДАЛЕКА ЯК...

Спитаєш у Сонця, як стати ніжною,
Як стати теплою.
І станеш тепла, як Сонце,
Ніжна, як Сонце.
Але далека, як Сонце,
Пекуча, як Сонце,
Нестерпна, як Сонце...

Спитаєш у моря, як бути чистою,
Бути прозорою.
І станеш чиста, як море,
Прозора, як море.
Але таємна, як море,
Шалена, як море,
Підступна, як море...

ЗМОРШКИ

Так непомітно з’явилися зморшки,
Без попереджень, підступно і мовчки.
Швидко зробили свої візерунки
Років моїх невеселі дарунки.
Очі в полоні дрібненької смужки, –
То вже мій сміх доробив самотужки.
Тільки онукам вони до вподоби,
Кажуть, я з ними веселий і добрий.
Справді, без них не назвуть мене дідом.
Зморшки – лічильник знайомства зі світом.

ГРА

Пограємо в гру:
Я зараз помру,
Ти спробуй мене оживити.
Хвилина ще є,
А далі усе,
І з тебе не вийде цілитель.

Подивимось фільм
Із назвою "Біль".
Чи зможу я втратити спокій?
Я свій не втрачав,
А ти закричав,
Узявши всі ноти високі.

Підемо у ліс
Послухати сліз
Дерев, що лежать і вмирають.
Порадуй мене,
Врятуй хоч одне.
Щоб знав, як по-справжньому грають.

ДЖОННІ ДІЛІНДЖЕР

Встати! Суд!
Присяжні шепочуться
Наче вперше, наче на збоченця
Всім салют!

Адвокат
Годинник зі стразами
Розпочне загальними фразами
Плагіат!

Прокурор
Спітніло-караючий
За душею нічого не маючи
От актор!

Арештант
Вибухи й паніка
Я тікаю з цього Титаніка
Я — талант!

Я ЗБЕРУ ДОКУПИ БІДНИХ

Я зберу докупи бідних
І роздам своє багатство.
Вийде кожному — копійка,
Не зрадіє бідне братство.
І не стане в мене грошей,
Я піду до бідних жити,
На одного стане більше.
За грішми почну тужити,
Бо немає тої слави,
Друзів, що були зі мною,
А тепер єдина справа:
Де дістати хліб з водою?

Я зберу докупи бідних,
Заберу своє багатство.
Стане добре жити в світі,
Не зрадіє бідне братство.
Рознесе мої ворота,
Розчахне в скарбницю двері,
Забере усе голота.
Добре, що лиш на папері
Я пишу вірша про бідних.
Я насправді небагатий.
Серед бідних стільки рідних,
Що не можу ображати.