Уваренко Людмила

Авторська сторінка - https://vk.com/club104998611

Давай помріємо...

Давай помріємо цієї ночі?
Я буду подих свій тамувати,
А ти мені коханням розпалювати серце
І ми не зможемо загальмувати.

Чи хочеш мріяти зі мною дивлячись на зорі?
Якусь назву на твою честь.
А ти у відповідь знайдеш їй пару!
І будуть вони поруч як і ми.

Давай помріємо про нашу спільну казку?
Це наш сюжет, і лише ми в ньому герої,
Всі наші маски в скриню зможемо сховати,
Тримаючись лиш щирістю за руки.

Будемо мріяти про спільні будні!
Зелений чай і дві ложечки цукру,
Картина в нашій спальні і неймовірні сни,
В яких лиш ми і наші мрії в них залишатися завжди.

Давай помріємо цієї ночі?
Лиш правду розповім про себе,
На твоєму сильному плечі закрию очі,
І будемо лиш вдвох цієї ночі.

Все в житті буває

Говорять, що життя – це казка.
Не вірила ніколи в ці слова.
Життя звичайним видавалося мені,
Допоки не з’явився в ньому ти!
Змінився світ, життя і побут.
І ось ці дивні відчуття...
Невже таке в реальності буває?
Прискорене серцебиття...
І жити починаєш по-новому.
Вже не існує більш ніхто,
Бо вся душа заповнена тобою.
Листи, дзвінки і смс...
Все це пов’язане з тобою.
Лягала спати, а в думках лиш ти,
Прокинувшись, я знову думала про тебе
І цілий день всі ці думки,
І розуміння, що нема життя без тебе!
Я думала, перебирала в голові думки...
Невже насправді є таким кохання...
Чи не уява це або лиш просто сон?
Та ні! Невже таке буває?
Буває... все в житті буває.
Я все це зрозуміла ще тоді.
Віддавши своє серце в твої ніжні руки – назавжди!

Я хочу завжди бути поруч

Я відчуваю подих твій...
Милуюсь поглядом твоїх очей...
Можливо це кохання?
Та ні...
В кохання я не вірю!
Напевне це лише симпатія, не більш!
Тоді чому я думаю лише про тебе?
Запитую себе я кожен день...
Чому лиш ти в моїх думках?
Чому не інший хтось, а ти?
Є стільки тих, хто завжди поруч,
Але мені потрібен ти...
Твої обійми, посмішка, кохання!
Я хочу бути поруч...
Не день, годину чи лиш мить, а все життя!
Я хочу прокидатися з тобою,
Щоб побажати радісного дня...
Я хочу завжди бути поруч...
Кохати тебе так, як ще ніхто й ніколи...
Чому тебе, не іншого когось?
Мабуть немає відповіді в мене...
Але чомусь я точно знаю, що це ти...
Ти той, до кого серце хоче,
Щомиті згадує тебе...
Повторюючи тихо...
"Кохай, повір ти почуттям!
А доля все тобі покаже,
Але нічого не питай!
В майбутньому ти все сама побачиш!"

Надія на кохання

Мільйон твоїх ідей,
Це все не мій сценарій.
Ти мріяв будувати те,
Що всі ми називаємо коханням,
А я хотіла втілення маленьких мрій.
Щасливою мене хотів зробити,
А я в цей час була із ним...
І кожен день букети, квіти...
Та я все мріяла про нього,
А ти не вірив...
Жодному моєму слову ти не вірив.
Я говорила, я кричала,
Що давно кохання вже нема,
А ти дивився в мої очі,
Ніби з мене просто насміхався.
Та серце відчувало,
Що почуття мої - давно не ті.

Моє натхнення

Моє натхнення – ти!
Життя моє – це теж лиш ти!
В тобі живе моє кохання
Це найсвітліші почуття!
Твоє кохання – це яскрава зірка з неба,
Що так гріє серденько моє.
Твоє кохання – це той вогник,
Що душу мою може запалити.
Твоє кохання – як хмаринка,
Яку так хочеться до себе притуляти
І вже ніколи у житті не відпускати.
Твоє кохання – як пухнастий котик,
Якого в носик хочеться поцілувати
І в обіймах ніжно зігрівати!