Вершиніна Оксана

Авторська сторінка - www.stihi.ru/avtor/ksusha36

«Я вiдкрию очi»

Я відкрию очі
І побачу Небо,
Що пливе повільно у моє вікно...
Мрію я щоночі
Не про те, що треба,
Лиш про те, що хочу я давним давно –

Про зірки іскристі
І про вільну пам'ять...
Про батьків, що вчаться у своїх дітей,
Про зелене місто
І Небесні Храми,
Що здавна чекають на земних людей.

Я закрию очі
І відчую Небо –
Воно полонило душу всю мою...
Де ж слова пророчі? –
Запропали в небуть...
Вони непотрібні в тихому Раю...

«Тримайся за небо»

Тримайся за небо –
Глибоке і вічне,
І вір завжди в себе,
А дихай – ритмічно.

Не квапся за змінним,
Легким і негайним.
Прийде неодмінно
Твоє – надзвичайне.

Твоє – лиш для тебе,
Ти дій – не здавайся,
Тримайся за небо,
Живи – не ховайся!

Кохай же відкрито,
Відверто і щиро,
І будь працьовитим,
Принось користь миру.

Шануй всю планету –
До всіх, як до себе…
Розірви тенета –
Тримайся за небо!

«Крила складу, вiдпочину...»

Крила складу, відпочину –
Вже стомився давати підказки,
Сповільняти часи і хвилини,
Спокій твій зберігати мовчазно.

Вже стомився давати надію,
Оптимізмом на день заряджати.
Відкладаєш знов на понеділок
Те, що можна сьогодні почати.

Так, стомився, хоч я – не людина...
Посилав тобі шанс і натхнення.
Полечу в небо, перепочину,
Все ж у Світі є недаремним...

Може станеш тоді самостійним
І нарешті почнеш відчувати,
Що в житті є самим важливим –
Спробуй в серця свого запитати...

.......................................................

Порадію за тебе, от – щастя!
Зможу знову розправити крила
І тобі не дозволю упасти –
Зрозумій це, будь ласка, Людино!

«Знову надихає осiнь»

Знову надихає осінь –
Лірикою повнить душу,
Сонцем золотить волосся,
Уповільнює час слушно.

Заспокоює невпинно
Філософією вітру,
Пробачає нам провину,
Що жалкуємо за літом.

І доводить листопадом,
Що у снах є теж потреба,
Хоч неспішно, але радо
Наближає зиму з неба.

«Не стрiляйте!»

Не стріляйте!
Кулі вам повертаються,
Не питають…
І життя обривається…

Чи невже?!
Серце ваше не крається?
І ці вбивства –
Легко забуваються?

Ні, не вірю!..
Прокиньтесь, благаю вас! –
Ви спите у жахливому сні…
Стихне вирій
В серцях нерозважливих –
Не давайте шансу війні!

«Майбутнiм захисникам»

Козацькому роду нема переводу!
Послухай, мій сину, хоч ти ще дитина,
Майбутній ти лицар, захисник родини,
Надія і сила своєї країни.

Допитливий розум ти маєш, мій милий,
І вдачу веселу, і долю щасливу.
Шануй Батьківщину, людей всіх довкола
І добре й сумлінно навчайся у школі.

Хоч ти ще дитина, зростаєш ти мужнім,
Захисником слабких, товаришем дужим.
Татусева гордість і мамина радість,
Хай всьому, що робиш, завжди личить справність.

Неси в своїм серці любов і свободу,
І велич та силу козацького роду.
Повір ти на слово, збагнеш це вже згодом –
Козацькому роду нема переводу!

«Колиханка»

Спи, мій любий синку,
Відпочинь до ранку...
Вітер заспіває
Тобі колиханку,

Місяць поцілує
Твоє ніжне чоло,
Зорі затанцюють,
Спустяться додолу.

Полетиш із ними
У чарівну казку...
Снів тобі солодких,
Засинай, будь ласка.