Кирилова Альона

Я пишу вірші з 13 років, захоплень у мене багато, поезія для мене як подих свіжого повітря, мрію стати художником, дуже люблю читати, особливо українську літературу.

Святая година

Святая година-хрещена,
церковний і Божий час.
Наступна неділя-священна
очікує знову на нас.

Існують старі прикмети,
наприклад,води освятить.
Обряди,пасхальні намети
і Бога в цей день воскресить.

Ікони та Божая матір
прощенням освітять церкви,
свічок і палаючих літер,
попів,що добро нарекли.

В цей день наша ненька все молить,
за кожного викуп дає.
І сонце за місяцем сходить
і піп уже в дзвони священіє б’є.

Колискова

Заспівай мені тихо,матусю,
колискову як було колись.
Я заснути під пісеньку мушу,
мені мамо у сні ти приснись.

“Спи дитино…”-Ти скажеш казково,
запалає кімнатний ліхтар.
Заспіваєш мелодію знову
і даси полуничний узвар.

На долоні дитинство розкрию,
проведу паралелі світів.
Колискову душою зігрію,
щоб твій голос безмежно радів.

Сплять зорі

Сплять зорі,хитаючи тишу
і тільки не спить соловей.
Спить місяць яскравий і звикший
у світі спокійних людей.

І мантія ночі чорніє,
над містом з’являються сни.
І тільки будинки біліють,
не можуть заснути вони.

Сплять зорі чарівними снами,
думки відпустили і знов
спять зорі шалені роками
і місяць показує норов.

Оновлені білі будинки,
фортеці і небо-все спить.
Ця ніч утворила малюнки,
начила країну любить!

Рідний дім

Мій дім,моя домівка рідна
у павутинні прожитих віків,
крізь чари серце гріє мідна
ота хвилинка щастя із позолочених вінків.

І стільки спогадів згадаю:
“Лунає сміх…і я мала…”,
як мати вчила пригадаю,
тоді ж слухняною була.

Бабуся все пісні співала-
чарівний голос в неї був.
Казки мені розповідала,
легенди,щоб ніхто не чув.

Мій дім,моя домівка рідна-
моє дитинство золоте
і та любов,і та листівка,
в якій ще серце молоде.

Молюсь Україно за тебе!

Молюсь Україно за тебе,
Молюся я кожного дня!
Немає у світі такої,
Як ти,Батьківщино моя!

Моє ти дитинство яскраве,
Ти небо моє і земля.
Молюсь Україно за тебе…
Бо ти-Батьківщина моя!

Молюся як ангел на небі,
Як мати за кожного з нас,
Молюся моя ти єдина
Я кожну хвилину і час!

Мені болить за рідну Україну!
(Із збірки ”Два образи старої України”)

Мені болить за рідну Україну,
Коли я бачу як вона горить,
Вона як мати,а тому єдина!
І їй обов’язково треба жить.

Мені болить за рідну Україну!
Мені болить за долю не просту,
Вона калина,прихилилася до тину,
Я бачу її душу не пусту!

Болить мені за рідну Україну!
Немає кращої за неї-знаю я!
Я так боюсь за рідну Батьківщину!
Навіки я з тобою,ти моя!

Серце митця

Намалюй мені Далі годинник,
намалюй,я так люблю сюрреалізм.
Хай сповзає потихеньку,лине,
хай пливе і котиться униз.

Намалюй мені Пікассо коло,
зможеш два?А може навіть й три?
Хай стоїть воно тихенько біля столу
або хай катає по столі.

Намалюй Рембрандт мені Давида,
поряд Голіафа намалю й,
серцем до живопису я лину,
ти цього бажання не руйнуй.