Вітяк Юрій

Посилання на мою спільноту - vk.com/7hertz

1.
Пам’ять не прірва, з корінням би вирвав
Глевкість розмов по німих підворіттях,
Ліктем розсічені сутінків сіті,
Сухість пустельну голосу,
Мелос занедбаних міст,
Лігво, як стійло,
Всі мене судять
На повний ріст,
а хто розуміє?
Розлукою звуки,
а рідні, як гільза,
Протухлого ранку збираювалізи,
Тут подих до подихуна рахівницях,
Тут зрада до зрадиповерненілицями,
Знекровленірими,
Щекрок, та стримуюсь.
Щекрокміжвіхами...
Наважсявперше
На зламіїхати
Ізклаптикомвіри.
Пам’ять не прірва, з корінням би вирвав.

1:45
24.09.15
Тернопіль

2.
Ґудзиком місяць розстібує неба шинель…
Розпрямивши плечі під важкістю небосхилу,
Ти чадо атлантів, що віки не мочать, не схлипують,
Що липою пахнуть, з богами біжать на дуель,
Немов по перону галопом,
Вилазь зі смути окопу,
Чифірну ковтай любов
Під мовчазним покровом,
За неї не шиють шеврони,
А ранять і ронять,
Як висохлі крона дерев.
Хай рев розгортаєтьсялунко,
До пристрасті «Струнко!»,
До пристрасті з трунком
Готуйся! Шикуйся! Не кайсь!
Бо завтра ….безвість,
Німіютьлиця….
Цілункомключицювкривай,
І крапка, і край…
Люби, як дуби,
Шелестом…
На повні груди.
Життя- карусель… аж нудить
Терпітинівроку.
Вилазьзі смути окопу,
Так, ніби на волю бранка,
Чифірнуковтайлюбов
Захланно...до ранку.

23:37
27.08.15
Тернопіль

3.
Так, як пемзою по повіках, твійпроминальнийпостук…
Затискаю п’ястук, нібияструб улов,
Перегукуювірних, хтоосвячуєпростір,
І вандалів, щотрощать без прощеньлюбов.
Щоізшахти по крихтахсерця на-гора
Вагонетками на ура,
Щобпрозаїки
Викладалимозаїки
У книги про кригу людей,
Тих, хтозрадливимпорухом,
Як окропомчи обухом
По раменах
Обіймає… і йде,
Хтось же лігмасувоєм
Із собою в двобої,
Підпираючидвері,
Заходиться ревом
Даремно…
На плитах студенних…
Щоденно…
Жити, як викрикомвирок,
Бовіра у вирі,
Бовіра у вирій,
Покаліченалезом.
Так, як пемзою по повіках, твійпроминальнийпостук…
Затискаю п’ястук, нібияструб улов,
Перегукуювірних, хтоосвячуєпростір,
І вандалів, щотрощать без прощеньлюбов.

19:13
9.08.2015
Тернопіль

4.
Роксолані Гриджук, мисткині з незламним духом присвячується…
Кісткамиземлі, як пензлем мольберта наохляп,
Шершавість трави продерла до жерла лікті,
А вітервпивався росою очей, як ліком,
Мовчавнедорікою.
А пальці, як віхоть, та ні, не безвихідь,
Життя просто стримує…сповільнюєплинність,
Карміновимболем на згинах і вигинах,
І кришиться час, і крихтамивіра,
Падіннядодолу без крил, і без пір’я
Достотулюдинне…
Ати ж то мисткиня з незламним духом,
Думками рухай, малюй думками,
Виходь за рамки, виходь за рами,
Доводьсобі,
Щосвітусильніша,
Сильнішаплоті,
Що плоть, то тінь.
Народжуйкартини
на білих полотнах
Уже без падінь!

16:06
19.07.15
Тернопіль

5.
Ізкаменюсонцевиточуєш, ті перста ламані
Рідкобіжать до мене спритними ламами..
Душу ж вивітрюєшпротягом, ніби спирт,
Нібизіскирти на діл, з розгонутіл
Падаєм у обійми…
Наше останнєстійло
У перегонах часу,
Світвихилясом до стоп,
Сутінь в зіницях,
Ниці ми!
З жалю чи шалу?.
Лягаєм в намулнамистом…
З цимпереброджениммістом
Киснуть і блякнуть слова
Теплі, як лоно матері,
Очі – німікарателі -
Холодом в лиця...
Холодятьсуглоби,
Точно до гробу немаєвогню,
Замалохмизу.
Плечимазнизуєш…
Скількипідсерцеміржі?
Ми вже до сконучужі.
Всерединіпустка,
Чому не відпустиш?
Кричишіз круч,
І зновобіруч
Ізкаменюсонцевиточуєш,ті перста ламані
Рідкобіжать до мене спритними ламами...
Душу ж вивітрюєшпротягом, ніби спирт,
Нібизіскирти на діл, з розгонутіл
Падаємуобійми.

2:27
3.07.2015
Тернопіль