Яцура Людмила

ДЕ ЩЕ ОТАК ДНІПРО СМІЄТЬСЯ В НЕБО

Близькими та далекими дорогами,
У радощах привітних та у снах
До тебе лину, моє місто, знову,
Бо доля ти у серця рушниках.

Дніпропетровськ! Ти закохав у себе
Душею радості, теплом своїх вогнів…
Де ще отак Дніпро сміється в небо
У поцілунках миру голубів?..

Нас мчить трамвай акаціям в обійми
Назустріч щастю і новому дню…
Це – наше місто і йому ми вірні,
Бо тут зустріли ми свою зорю.

Тут наша альма матер, перші кроки…
Це – незабутній світ, в якому ми
Все беремо нові й нові уроки,
Щоби зростати справжніми людьми.

Відлунюють роки у нові весни,
Я обіймаю райдуги-мости,
І передзвоном чистим і воскреслим
Молю я Господа: «Прости, за все прости…»

А моя сповідь вічна, як молитва
За мир і, найдорожче, за життя…
Дивлюся на свічу, а сльози тихо
Для неба відкривають почуття…

Є мрія, щоб жила уся родина
У жовто-синьому святковому вбранні,
Щоб лівий з правим берегом – єдині,
Були щасливі у одній сім’ї.

Дніпропетровськ! Ти закохав у себе
Душею радості, теплом своїх вогнів…
Де ще отак Дніпро сміється в небо
У поцілунках миру голубів?..

А НАШЕ МІСТО – ЦЕ ДУША У ЧИСТИХ МРІЯХ

Серця добром пульсують в ритмі: «Ми – єдині!»
А наше місто – це душа у чистих мріях,
Фонтани виплеснуть думки, а з ними роки…
Пишаюсь тим, що тут мій рід такий глибокий.

Що зігріває він мене в тяжку хвилину
І має промінь у собі це – Україну.
Це ним живильний подих весь налитий,
Є хліб і сіль, і майбуття, щоб в ньому жити.

Дніпропетровськ! Ти – мій світанок, моя доля!
Дніпрова пісня – таїна і злетів воля.
Тут відкриття, що кожен це – перлина!
Говорить небо вкотре всім: «Це – Україна!»

МІСТО ЮНОСТІ НАШИХ ДІТЕЙ

В теплий серпень думки полетіли,
Перетнувши простору час…
Ми на Набережній зустрілись,
Щоб згадати потім не раз:

Ті щасливі студентські роки
Сесій, заліків, черг у кіно…
Парки, сквери, трамвайні зупинки…
Час побачень… Дзвінки… Телефон…

І ромашкові ніжні букети…
Ще коротких ночей казки-сни…
І любило нас юності місто,
Бо його так любили ми.

Скільки пройдено тут кілометрів,
А за ними кохання слова…
Цим життя наша пишеться книга –
В ній розмова щира, жива.

Кожним кроком мережили пам’ять
Шум Озерки, заводів вогні,
Хвиль Дніпрових ранкове вітання,
Обеліски років сумних…

Місто юності! Синь небокраїв!
В твоїм ритмі життя моє все…
Голос чайок угору злітає
І кохання пісню несе.

Тут під небом мирним та чистим,
У мінливих хвилях пливе,
На Дніпрі Європейське місто
Із мільйонним серцем живе.

Зустрічає закохані пари
Синьо-жовтий Вогонь-Прометей.
Рідне місто! Яке ж ти гарне!
Місто юності наших дітей.