Сурган Любов

Дніпропетровськ

Дніпропетровськ – рідне місто моє.
Сонечко зранку яскраве встає.
Ллється проміння з небес золоте,
В травах роса, як намисто густе.

Хвилі Дніпра омивають граніт,
Зелень газонів, немов оксамит.
Квітнуть довкола квітки запашні,
Настрій бадьорий дарують мені.

Мудрий Шевченко над плесом Дніпра,
Там, де верба кучерява зросла,
Там, де співають вночі солов'ї,
Думає думи таємні свої.

У Діорамі немає кінця
Битві, що пам'ять шанує бійцям.
І височить обеліск над Дніпром:
Міцно заснули бійці вічним сном…

А у театрах вистави, кіно –
Твори мистецтва знайомі давно.
Архітектурних шедеврів зразки –
Величність їхня здолає віки.

Дніпропетровськ – рідне місто моє,
Радує душу надбання твоє,
Парки зелені, фонтани, мости, –
І володієш цим скарбом лиш ти.

Автомобілі усюди снують,
Гальма скрегочуть, мотори гудуть.
Тісно будівлі обабіч стоять,
Швидко трамваї по коліях мчать.

Гамір, вирує у місті життя.
Час плине чергою у небуття…
Лунко над гаєм зозуля кує,
Вабить краса і натхнення дає.

Наш город

Днепропетровск – величественный город –
Раскинулся на берегах Днепра!
Красив и далеко уже не молод,
Чудесные нам дарит вечера.

Цветут весною по нему каштаны,
Так чинно ели выстроились в ряд.
В витринах манекены-истуканы
Прохожим демонстрируют наряд.

В зелёной пене утопают парки,
Сверкают ярко окнами дома,
И мчатся по проспектам «иномарки» –
Весёлой жизнью улица полна!

Глаз радует художников творения,
Театры, памятники и мосты.
И сердце замирает в умилении
От вида этой дивной красоты!