Хаммоуда Наталія

Дніпропетровськ – ти любов назавжди

Як тільки сонце заховається за обрієм,
На небі хмари наливаються вином,
Я бачу місто, розмальоване художником,
Дніпропетровськ дрімає кольоровим сном.

У парках трави спочивають оксамитові,
А в травах м`ята розливає дух п`янкий,
І над Дніпром туман молоками розлитими,
До ранку місяць заколисує хмільний.

Десь в тиші чується кохання ледь народжене,
Найперший дотик, поцілунок, тиха річ,
Ідуть за руку молодята диво-площею,
Їм спектр фонтанів стелить в ноги дивна ніч.

Дніпропетровськ, навік з тобою я обвінчана,
Бо вже не зможу я без вулиць і мостів.
Тобі вже вкотре у коханні я освідчилась,
А ти мені назавжди серце полонив.

Минуть тривоги, що тобі на долю випали,
Ти знов розквітнеш, і минуле стане сном,
Одягне місто навесні намиста липові,
І будуть хмари наливатися вином...