Гамаюн

Роса на травах ще хизується перлинами,
Ще рання зіронька не милувалась з обрієм,
А птахи раптом почувають себе винними,
Що розбудити місто співом вони обрані.

Чудовий красень на Дніпрі – Дніпропетровську мій,
Коли далеко я від тебе – серце крається.
І надихає мене ніжність пелюстками мрій,
Коли веселка над фонтаном зупиняється.

Дніпрові хвилі з берегами знають відповідь:
Якими травами до тебе причарована,
Бо, навіть, золотом здається почорніла мідь,
І лава щастя неодмінно серцем кована.

Чудовий красень на Дніпрі – Дніпропетровську мій,
Коли далеко я від тебе – серце крається.
І надихає мене ніжність пелюстками мрій,
Коли веселка над фонтаном зупиняється.

***
Как младенец спит мой город на рассвете.
Спят дома, спит ветерок, спят птицы, дети.
Днепр наш труженик, украшенный фонтаном
Видит сны, под белым саваном тумана.
Но лишь утро озарится алым цветом –
Встрепенется лучший город на планете.
Заработает «Озерка» и заводы,
Крикам чаек будут вторить теплоходы.
И маршрутки, соблюдая остановки ,
Повезут людей к «Южмашу» и «Петровке».
К детским садикам потянутся коляски,
Милый город приступил к рожденью сказки:

Потечет сплошными реками металл,
Гимном города наполнится вокзал:
Поезда мелькнут на Харьков, на Скадовск…
С добрым утром, мой родной Днепропетровск!