Андрішко Олег

УРОК АНАТОМІЇ

– Доброго дня, класе!
– Доброго дня, учителю!
– Наш урок анатомії буде сьогодні незвичним,
Бо методики люблять новаторство,
І ми йтимемо в ногу з часом.
Отже, я вам приніс одну карту -
Там зображено Січеслав,
А ви, класе, пригадуйте,
Що ви вчили на анатомії
Вчора, тижень тому і рік.
Підходьте, Лазарю Глобо,
Покажіть нам, де тут легені?
– Певно ось, в центрі,
Де парк, моїм іменем названий?
Дерева ж — легені міста,
Дерева — його життя.
– Сідайте, Лазарю, відмінно.
А де тут хребет, пане Сокульський?
– Я так думаю, це Дніпро,
Бо він — мов розкритий “Кобзар”,
Це на ньому усе тримається.
– Добре. Пане Яворницький,
Покажіть нам, будь ласка, мозок.
– Це зелена бібліотека на Карла Маркса,
А памʼять у мозку — Історичний музей.
Хто вступає в цей світ прекрасного,
Не забуде звук шабель.
– Чудово. Пане Паторжинський!
Вимикайте свій плеєр — одно слухаєте себе -
Йдіть сюди. Де тут серце?
– Ну, не знаю... Можливо, центральні площі -
Там пульсує завжди життя.
– Непогано. А ви, Євгене Кучеревський,
Сходьте до нас із бульвару.
Де тут кровоносна система?
– Вона скрізь. Від вен та аорт проспектів
До капілярів вуличок, що
Губляться в гігантському організмі.
– Сідайте. Й наостанок ви, пане Гончар:
Покажіть Січеславські мʼязи.
– Запросто. Вони — в кожному жителі міста.
Разом — ми сила,
Що зберігає духовні собори
Дніпропетровська.
– Прекрасно. Отже, ми сьогодні
Провели гарний, змістовний урок.
Сподіваюся, піде на користь.
Ось і дзвінок. Домашнє завдання -
Любити рідне місто,
Незважаючи ні на що.
До побачення, клас!

ЧИТАЮЧИ СОКУЛЬСЬКОГО

Там, де вода – там і камінь:
Одвіку таке було.
З козацькими ватажками
Перешіптується Дніпро.

Воля в степу – як небо:
Безкрая, куди не йди –
Там хочеться вічному степу
Сьорбнути з Дніпра води…