Метелик

Мій Дніпро

Шановне місто, – мій Дніпро!
В тобі поєднана природа,
А небо мов блакитне скло
Із відображенням людського роду.

Сучасне місто – Велич будівель.
У тобі зібрані новинки моди,
Що співіснують із історією земель,
І змінюють впродовж доби погоду.

Ранкове місто – злітна смуга.
З якої кожен починає зліт,
Де вже чекає швидкість і потуга, -
Там ранок в день виконує кульбіт.

Удень, Дніпро, - це Місто-спека.
Бо не спиняючись на мить,
Все в русі, мов мурахи з небезпеки,
Окрім будинку, він – мовчить.

Щовечора, Сучасник, розмовляє:
Дороги і мости в нього співають.
Коли за горизонт сонце сідає,
Будівлі світлом привертають.

Вночі, Місто-герой вдихає тишу:
Коли вже рух на жовте світло,
А на Дніпрі блищать софіти,
Відчути можна подих вітру.

Шановне місто – мій Дніпро!
З тобою пов’язав я свою долю.
Я вдячний за добробут, за тепло,
За розквіт, за надію та за волю!