Натан Расновський

ЧУДОВИЙ НАШ ДНІПРОПЕТРОВСЬК

Козацькій край, привабливий і милий,
Змужнів у найжорстокіших боях,
Наснага, вірність, і любов, і сила,
І назавжди надійний отчий дах.

Дніпропетровськ, чудове наше місто,
Гарніше ти сьогодні, ніж вчора,
Блискуче діамантове намисто
Навкруги величезного Дніпра!

Вітчизна інтелекту і талантів,
Ракетам прокладаєш в небо шлях,
І згодом водрузять твої атланти
На Марсі рідної Вкраїни стяг.

Тут плавлять сталь і труби виробляють
Династії прославлених майстрів,
В країні цінять їх і поважають,
Як матері улюблених синів.

Тебе труди людяні прикрашають,
Ти швидко в гору тягнешся і вшир,
І Божі храми щойно виростають,
Де нещодавно був глухий пустир.

Європа простягла свою нам руку,
Метро чекають дні великих змін,
І розвитку для міста запорука
Найкраща із усіх твоїх перлин.

До тебе прагнуть і міста і села,
В культурі здавна твій цінують крок,
Твій кожний день по справжньому новела,
І збільшилось у місті дитяток.

Славетне наше місто, любий красень,
Ми в тебе закохалися навік,
Нехай же шлях завжди твій буде ясен,
І щастя не минає з року в рік!

Дніпропетровськ, чудове наше місто,
Гарніше ти сьогодні, ніж вчора,
Блискуче діамантове намисто
Навкруги величезного Дніпра!

ДНЕПРОПЕТРОВСК, ЛЮБОВЬ МОЯ!

Твой облик все стройней и строже.
Красу, как песню, не тая,
Ты с каждым годом все моложе,
Днепропетровск, любовь моя!

Тебя я помню в лихолетье,
С тобою был и в дни побед…
Ты испытал в свои столетья
Немало славы, бурь и бед!

В разлуке, словно символ веры,
В чужой неблизкой стороне
Твои бульвары, парки, скверы
Мне часто виделись во сне.

В дни празднеств и в часы лишений
Мою судьбу спаял с твоей
Огонь неистовых свершений
И светоч пламенных идей!

Горит расплав металла жаром
Над синью древнего Днепра.
Чтоб стать сегодня сталеваром
Солдатом был еще вчера.

Твой облик все стройней и строже.
Прославленный людским трудом,
Стал для меня еще дороже
Днепропетровск, мой отчий дом!