60 років тому було відкрито Новий міст Дніпра

Урочисте відкриття центральної транспортної комунікації нашого міста відбулось 5 листопада 1966 року о 15.00.

Це стало великим святом не лише для мешканців тоді ще Дніпропетровська, а і усієї України.

Новий міст у Дніпропетровську став найбільшим таким об’єктом, спорудженим у СРСР в 1966 р, і одним із найбільших у всьому тогочасному Радянському Союзі. На той час наш міст за своєю шириною та довжиною був найбільшим на Дніпрі та одним із найбільших в країні.

Його надводна довжина – 1478 метрів, з урахуванням під’їзних шляхів і двох шляхопроводів – приблизно 2,5 кілометри; ширина – 21 метр. Відкриття мосту значно скоротило шлях між двома районами Дніпропетровська. Він розрахований на рух транспорту в шість рядів.

«Зараз здається неймовірним, що колись єдиним зв’язком між берегами був «Старий» міст, збудований 1884 р, - розповідає про історію будівництва Нового мосту на порталі «ДніпроКультура» відомий дніпровський історик Максим Кавун. - Згодом до нього додався Мерефо-Херсонський залізничний міст, побудований у 1932 р. Але в середині XX століття місто потребувало автодорожнього мосту, який би з’єднав його серцевину – центральні квартали Правобережжя з Новомосковським шосе (згодом – проспект ім. Газети «Правда», нині – Слобожанський).

А в післявоєнний час у Дніпропетровську було цілих два «нових» мости. Ще в 1944 р., наприкінці війни, коли «старий» залізничний міст лежав у руїнах, солдати Червоної Армії нашвидкуруч спорудили дерев’яний міст через Дніпро. Він розташовувався якраз на місці сучасного «нового» мосту.

Уже до середини 1950-х рр. цей дерев’яний міст став непридатним і був закритий для проїзду транспорту. За спогадами старожилів, жителі міста продовжували ходити ним пішки з одного берега на інший. У самому мосту світилися дірки, хиталися дерев’яні балки. Якийсь час сполучення між берегами здійснювали дві баржі, які вирушали від сучасної вулиці Європейської (колишня – Миронова) до водної станції підприємства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (колишнього заводу ім. К. Лібкнехта) в парку Воронцова. А в 1961 р. дерев’яний міст згорів. У сімейних альбомах дніпропетровців збереглися фото цієї пожежі.

Відразу ж постало питання про побудову стаціонарного мосту, який би взяв на себе головне навантаження транспортного сполучення обох частин міста.

Проект автодорожнього мосту створили у стінах інституту «Дніпродіпротранс». Автором проекту був інженер інституту Євген Григорович Тетерук. Проект виконання робіт підготували фахівці проектно-конструкторського бюро тресту «Мостобуд» № 1 та мостозагону № 12 на чолі з інженером А.І. Поночовною.

Цей новий стаціонарний міст будували два роки, починаючи з другої половини 1964 р. Його споруджували мостобудівники загону № 12, яким керував Леонід Максимович Тесленко, а також субпідрядні організації: в першу чергу Дніпропетровський завод металургійного устаткування (ДЗМУ) і завод ім. Бабушкіна. Головним інженером будівництва був Ігор Олександрович Скачков. У будівництві брали участь трести «Дніпротяжбуд», «Дніпротрансбуд», «Дніпроелектромонтаж», «Дніпрожитлобуд», «Дніпроспецбуд» та інші. Виготовлення різноманітних замовлень для мосту забезпечили колективи заводів ім. К. Лібкнехта, ім. Артема, «Світлофор», Нижньодніпровського стрілочного, пресів, шинного, тепловозоремонтного та інших.

Міст – унікальний за своїм конструктивним рішенням. Це величезна споруда зі збірного залізобетону, з попередньо напружених залізобетонних конструкцій. Для його виготовлення спеціально побудували цілий завод мостових залізобетонних конструкцій, на якому було впроваджено «вперше створену в СРСР гідрофіковану опалубку для виготовлення попередньо напружених залізобетонних прольотних будов, що дозволило значно скоротити трудомісткість робіт». Для мосту використали 518 блоків прольотних будов і близько 2000 залізобетонних паль. Як писала газета «Зоря» від 4 листопада 1966 р.: «вперше в практиці мостобудування зроблені збірними і колони, які підпирають судноплавні прольоти». Для перевозки і монтажу устаткування використано 175 понтонів вантажопідйомністю по 27 тон.

Заслуговують на увагу й дані про економічні показники будівництва мосту. Якщо вірити офіційним джерелам, його будівництво обійшлося майже вдвічі дешевше будов аналогічного класу в СРСР. Як писала «Днепровская правда», «вартість одного квадратного метру його склала 175,7 рублі. Один квадратний метр прольотних будов обійшовся в 90,5 рублів. Побудовані раніше мости такого класу мають відповідно вартість одного квадратного метру 300–320 та 140–145 рублів».

Повну версію статті можна прочитати тут.

Ілюстрації – з архіву Максима Кавуна та з відкритих джерел.