Дніпро пам’ятає: у Чечелівському районі провели вечір пам’яті полеглих захисників і захисниць

Дніпро пам’ятає. У Чечелівському районі провели вечір пам’яті, присвячений вшануванню полеглих захисників і захисниць України. Це третій із 16 тематичних вечорів, які проводять у межах серії заходів у 8 районах міста.

До заходу долучилися родини, друзі загиблих захисників. Учасники згадували життєвий шлях і творчість полеглих героїв, спілкувалися з їхніми рідними.

Окремо говорили про важливість збереження пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну.

«Пам'ять про наших героїв — це не лише сум і журба. Вона має бути багатогранною, адже й життя кожного з них було яскравим і наповненим. Сьогодні рідні згадували, якими вони були, як жили, раділи, мріяли, допомагали іншим. Нам важливо зберігати саме таку живу, не спрощену і не чорно-білу пам'ять про людей, які віддали своє життя за Україну», — зазначив заступник міського голови Андрій Денисенко.

Керівниця проєкту «Дніпро пам’ятає» та голова громадської організації «СпільноТИ» Катерина Чижик наголосила, що такі зустрічі дають можливість родинам говорити про своїх близьких не лише через обставини їхньої загибелі, а передусім через їхнє життя.

«Для мене, як для дружини загиблого, дуже важливо, щоб пам'ятали не тільки про те, як людина загинула, а й про те, якою вона була за життя – про її історії, мрії, захоплення. Саме тому в межах проєкту ми створюємо різні формати, які допомагають зберігати пам'ять про людей та їхні родини. Це і вечори пам'яті в районах, і майбутня оранжерея пам'яті цивільних, загиблих через російську агресію, і музей пам'яті голосів. Також плануємо фестиваль пам'яті та родинних традицій. Усі ці ініціативи мають бути передусім про живі історії людей», — розповіла Катерина Чижик.

Такі вечори є частиною проєкту «Дніпро памʼятає», який реалізується ГО «СпільноТИ» в партнерстві з Дніпровською міською радою за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», фінансовану урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Під час вечора пам’яті своїми спогадами про рідних ділилися члени родин полеглих військових.

Людмила Лобкова розповіла про свого сина Олексія Лобкова. Він добровільно долучився до територіальної оборони у 2022 році. До цього був офіцером і служив у правоохоронній системі. Після початку повномасштабної війни пішов на фронт. Останнім місцем його служби був 123-й батальйон, де він був водієм.

«Олексій завжди всім допомагав. Таким був по життю. Під час ротації повертався додому, але знову йшов виконувати завдання. Востаннє він був на бойовому завданні. Тоді зателефонували і сказали, що Олексій загинув. Він урятував чотирьох хлопців – закрив їх собою», - каже пані Людмила.

Олексію Лобкову було 54 роки. У нього залишилися дружина, донька та син.

Про свого чоловіка Володимира Карпова, позивний «Травень», розповіла Христина Карпова. Він долучився до захисту України у червні 2024 року та служив штурмовиком, солдатом-стрільцем у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Загинув 22 грудня 2024 року під час бойового зіткнення з ворожою диверсійно-розвідувальною групою.

«Володимир завжди захоплювався бійцями 3-ї штурмової бригади, їхнім братерством і мріяв потрапити саме туди. Коли йому це вдалося, він був дуже щасливий. Побратими згадують його як вмотивованого і сміливого бійця. У нас залишилося двоє дітей, 13 та 14 років. Ми дуже сумуємо за ним, але цінуємо його мужність і пам'ятаємо. Цю пам'ять ми пронесемо крізь усе життя», - сказала Христина Карпова.