У гімназії № 25 Дніпра відкрили меморіальну дошку на честь захисника Олександра Дубовика

У Дніпрі на фасаді гімназії № 25 відкрили меморіальну дошку на честь загиблого захисника України Олександра Дубовика. Він народився у Дніпрі. Батько двох дітей. На початку повномасштабного вторгнення разом із родиною жив за кордоном.

Олександр Дубовик народився 11 вересня 1988 року. Працював водієм. З 2019-го разом із дружиною та сином проживав в Ізраїлі. Там у родині народилася ще одна дитина — донька Софія.

З початком повномасштабної війни Олександр вирішив повернутися в Україну, щоб захищати свою державу. Він добровольцем долучився до Сил оборони України.

Згодом Олександр ніс службу на Сіверськодонецькому напрямку в Донецькій області. Старший солдат, старший механік-водій 2-го взводу 8-ї роти 3-го батальйону 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» Нацгвардії, позивний «Партизан».

23 грудня 2022 року поблизу села Озарянівки Бахмутського району Донецької області Олександр разом із побратимами вступив у бій із загарбниками. Під час бою він отримав поранення та загинув.

Тривалий час рідні не знали про його долю, бо наші військові не могли потрапити на позиції, де перебував Олександр. Родина продовжувала чекати та шукати інформацію про нього.

«Він такий був завзятий, за справедливість борець. Вирішив, що він має бути тут, тому що вони планували повертатися з родиною, щоб жити в рідному Дніпрі. Ми були категорично проти, що він ухвалив таке рішення, але просто поставив всіх перед фактом, сказавши «Я їду, і все, я не можу сидіти там». Обрав захищати нашу Україну», — розповіла двоюрідна сестра Олександра Олена.

За її словами, навіть під час зустрічей у відпустці Олександр намагався не розповідати близьким про складнощі служби та запевняв, що в нього все добре.

«Він завжди у всьому бачив якийсь позитив. Якщо там навіть безвихідна ситуація, для нього, здається, таких ситуацій не було», — згадує Олена.

Згодом з’явилася можливість дістатися позицій, де перебували військові. Олександра знайшли загиблим разом з одним із його побратимів. Ще дев’ять захисників із цієї групи тривалий час вважалися безвісти зниклими.

Олександра Дубовика посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

«Ми в Дніпрі відкриваємо меморіальні таблички, які вшановують пам’ять воїнів на стінах наших ліцеїв і шкіл. Тут мова не лише про відзначення подвигу. Тут мова про виховання наших юних дніпрян і дніпрянок у дусі патріотизму, у дусі вдячності нашим захисникам, які віддали найдорожче для людини — життя. За те, щоб їхні мрії збувалися, за те, щоб вони мали можливість вирости на предківській українській землі, закінчити школу. Для нас в Дніпрі пам’ятати кожного поіменно, вшановувати подвиг наших хлопців і дівчат — це, напевно, одне з найважливіших завдань нашої громади», — зазначив заступник міського голови Андрій Денисенко.