З прифронтової Богодарівки евакуювали останню мешканку

Це село Синельниківського району нашої області щоденно та безжально обстрілюється ворогом.

В ньому вже давно немає світла, води, газу. Сюди не привозять продукти та не приїзжають служби невідкладної допомоги.

Впродовж року всі мешканці залишили рідну та колись квітучу Богодарівку. Всі, окрім однієї жінки, якій їхати не було куди…

Представники Благодійного фонду «Помогаєм» організували не лише евакуацію цієї пані, але і вирішили питання з її подальшим розміщенням.

Про це у фонді розповіли:

“Пані Олександра – остання мешканка прифронтової Богодарівки Синельниківського району. І ось нарешті її евакуювали з села.

Через обстріли люди поступово виїжджали з Богодарівки. Пані Олександрі їхати було нікуди – рідних у неї немає.

Петро, у якого вона жила, поїхав по продукти й ліки до сусіднього Покровського та не повернувся. Довгий час пані Олександра не знала, що з ним сталося. Згодом дізналася, що він загинув.

У селі не було світла, води та газу. Не було навіть хліба. Добре, що вдома залишалися крупи та консерви. Пані Олександра не бачить, але сама розтоплювала пічку й готувала собі їжу. Пити доводилося дощову воду, яку вона проціджувала через тканину.

Жінка продовжувала дбати про господарство: доглядала за собаками, годувала курей. Згодом її помітили військові. Спочатку вони допомагали з продуктами, а потім звернулися до евакуаційної служби.

Їхати було страшно. Пані Олександра не знала, куди потрапить і що чекатиме на неї на новому місці. Під'їхати автомобілем до її оселі було неможливо, а довго йти жінка не могла. Тому до евакуаційної машини її везли на медичній каталці. Дорогою доводилося зупинятися й ховатися від дронів.

Після евакуації жінку привезли до Транзитного центру БФ «Помагаєм» у Волоському. Там її оглянув лікар, вона отримала необхідні ліки та психологічну підтримку. Також пані Олександра зареєструвалася на отримання грошової виплати.

«Коли їхала, боялася, бо не знала, куди мене привезуть і що там буде. А тут мені затишно, всі про мене турбуються. Коли на вулиці сонячно, люблю виходити й сидіти надворі. Мені завжди допоможуть, проведуть. Я вдячна, що є такі місця, де люди після втрати дому не залишаються самі», – розповідає вона.

У Транзитному центрі пані Олександра перебувала, поки для неї шукали місце для подальшого проживання. Зараз вона вже переїхала до пансіонату для людей старшого віку в Миколаївській області”.