Розкопки на Дніпропетровщині: археологи знайшли знаряддя праці, старші за єгипетські піраміди та артефакти неоліту та бронзової доби

Між селами Чернеччина Дніпропетровської області та Нехвороща Полтавської області завершилися археологічні розкопки на місці, де близько 350 років тому був заснований Нехворощанський монастир Успіння Пресвятої Богородиці.

Монастир був тісно пов'язаний із Запорозькою Січчю, його ченцями часто ставали колишні запорозькі козаки, а сам він мав також певне військове значення. На жаль, до наших днів пам'ятка не збереглася, її ліквідували ще у 1799 році.

Археологічна експедиція, організована громадською організацією «Ноосфера», тривала з 3 до 16 серпня. До її складу увійшли студенти та викладачі ДНУ імені Олеся Гончара та інших закладів вищої освіти міста (УМСФ, НУ “Дніпровська Політехніка), модерували процес фахівці Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького. Керівник експедиції - директор музею Олександр Старік.

З огляду на історію місцевості, головні очікування команди були пов'язані зі знахідками козацької доби. Проте майже відразу археологи натрапили на значно давніші культурні шари та виявили чимало артефактів бронзової доби й навіть неоліту.

Серед знахідок - фрагмент кам'яної сокири-теслі віком понад 5 тисяч років. У ті часи подібні знаряддя використовували для обробки деревини, зокрема для виготовлення човнів. Для порівняння: найдавніші єгипетські піраміди були споруджені приблизно 4,5 тисячі років тому.

Також археологи знайшли фрагменти прикрашеної орнаментом неолітичної кераміки, кістки тварин віком у кілька тисяч років та крем'яні знаряддя бронзової доби. Частина знайденого кременю - не місцевого походження, тож можливо, що вже у бронзову добу тут в якомусь вигляді існувала торгівля.

Цьогорічна експедиція стала вже третьою на цій пам'ятці. Загалом ГО «Ноосфера» спільно з Дніпропетровським національним історичним музеєм імені Дмитра Яворницького та ДНУ імені Олеся Гончара щороку організовують археологічні експедиції на Дніпропетровщині.

Як розповіла кураторка проєкту “Noosphere Archaeology” Валерія Лавренко - головним викликом цього року стала аномальна спека.

Валерія Лавренко:

“Через спеку ми змушені були змістити традиційний час розкопок: прокидалися 5:00, аби о 6:00 вже бути на місці проведення досліджень. Рятувала річка Оріль і можливість купатися між змінами.

З мотиваційної точки зору - було складно подолати перші три штика, які йшли практично без археологічного матеріалу. Ми звикли, копаючи цю пам’ятку, що козацький полив’яний посуд і кахлі вже достатньо масово йдуть на другому-третьому штику. А тут декілька днів поспіль - подекуди невиразна ліпна кераміка, яку студенти-новачки навіть не відрізняли від землі і вона часто опинялася у відвалі. 

Але на четвертому-п’ятому штику ми вийшли таки на поселення доби неоліту-бронзи і стало значно цікавіше: пішли крем’яні знаряддя праці, орнаментована кераміка. 

Паралельно кілька досвічених студентів на чолі зі старшою науковою співробітницею відділу археології Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького Анною Юрченко проводили археологічну розвідку вздовж гирла притоків Орілі. Учасники розвідки подекуди за день проходили 30 км. Але завдяки цьому було локалізовано поселення доби бронзи.

Щороку розкопки нашої пам’ятки ставлять все більше нових запитань та змушують нас повертатися знову та знову”.