«Мрію про звичайну роботу та поїздку до Одеси»: як у реабілітаційному центрі Дніпра відновлюють захисника

Володимиру — 36 років. До великої війни він працював слюсарем та озеленювачем, а у лютому 2023-го свідомо обрав шлях захисника. Після важкого поранення на фронті та тривалого хірургічного лікування проходить інтенсивну реабілітацію у Дніпрі, де крок за кроком повертає собі свободу руху, щоб будувати життя за власними планами.

На фронті Володимир був помічником мінометника. Півтора року мужньо виконував бойові завдання на Харківщині, аж до того самого січневого дня 2025-го.

«У нас була ротація. Ми збиралися на позицію, але тут прилетів ворожий скид. Прямо переді мною спалахнув вогонь — виявилося, що пробило газовий балон. Я горів, довелося кататися по землі, щоб збити полум’я. Осколками роздробило ноги. Навіднику поруч — теж. Нам дуже пощастило, що командир зреагував миттєво: нас евакуювали всього за 5 хвилин. Шкіра на руках просто звисала клаптями», — згадує Володимир.

Попереду були стабілізаційні пункти та низка госпіталів. Окрім важких уламкових поранень, воїн отримав тяжкі опіки III ступеня. Від ще страшніших наслідків опіків його вберегла лише натуральна тканина одягу.

Сьогодні Володимир проходить відновлення в реабілітаційному центрі Дніпра.

Фізичний терапевт Данило наголошує, що робота з пацієнтом має комплексну мету — повернути йому повну побутову незалежність.

«Коли Володимир тільки потрапив до нас, наслідки тривалої іммобілізації були відчутними: м’язи втратили тонус, а базові функції пересування були суттєво обмежені. Зараз, коли лікарі дозволили повне навантаження, ми інтенсивно працюємо над відновленням витривалості. Відпрацьовуємо базові речі, щоб Володимир міг вільно пересуватися містом, сходити в магазин за кавою чи впевнено долати сходи. Це складніше, ніж здається на перший погляд: під час вправ я даю Володимиру в руки склянку з водою — це допомагає тренувати координацію, рівновагу та концентрацію уваги під час руху. Ми щодня комбінуємо вправи на баланс, силову підтримку та стабілізацію, щоб він міг повернутися до активного життя без постійної сторонньої допомоги», — пояснює Данило.

Прогрес помітний не лише фахівцям, а й самому захиснику:

«Коли я тільки приїхав, про самостійну ходьбу без милиць не було й мови. Тепер я вже можу пересуватися з однією, а іноді навіть пробую ходити самостійно. Я вже порекомендував цей центр своєму побратиму, бо тут справді гарні спеціалісти, які вчать справжніх життєвих навичок», — ділиться Володимир.

Ця впевненість потрібна йому не лише для повсякденних справ. У захисника є давня мрія — поїздка до Одеси, де він хоче дослідити старовинну кладовищенську архітектуру.

«Я прагну відновитися повністю, щоб нарешті повернутися до роботи слюсарем. Це та справа, яку я знаю і люблю. А після виписки планую здійснити свою мрію: поїхати до Одеси, щоб наживо побачити унікальні склепи та надгробки XVIII-XIX століть», — додає Володимир.