Захисник із Павлограда після важкого поранення проходить реабілітацію у Дніпрі

Олександру 32 роки. Він із Павлограда, працював електрослюсарем-підземником на шахті та активно займався спортом. У 2019-му потрапив на строкову службу, а згодом підписав контракт. Наприкінці 2023-го військовий потрапив до бойової бригади.

Спочатку виконував завдання на Харківському напрямку, а згодом став оператором-навідником екіпажу броньованої машини. 22 жовтня 2025-го на Куп’янському напрямку його екіпаж вирушив евакуйовувати важкопораненого військового. До місця призначення не дісталися — машину атакував російський FPV-дрон на оптоволокні.

«Удар був дуже сильний. Я одразу зрозумів, що залишився без кисті. Пам’ятаю, як правою рукою сам собі накладав турнікет на ліву. Спочатку був сильний шок, але потім прийшло усвідомлення, що потрібно рятуватися. Ми вибралися з машини та побігли до найближчого підвалу. Там побратими наклали додаткові турнікети, дали знеболювальне і намагалися підтримати мене. Евакуація була неможливою через щільний вогонь противника, тому ми самостійно почали рухатися ближче до своїх позицій. Водій буквально вів мене за руку, бо я майже нічого не бачив. Обличчя було в мазуті, очі запливли після вибуху», — згадує захисник.

Олександр отримав високу ампутацію лівої руки, контузію та численні осколкові поранення. Переніс п’ять операцій, зараз продовжує відновлюватися, займається ветеранським спортом та готується до протезування в реабілітаційному центрі Дніпра.

«Тут дуже хороші люди. Фахівці справді розуміють, навіщо вони це роблять і наскільки це важливо для тих, хто проходить відновлення після поранень. Вони допомагають не лише фізично, а й морально підтримують, а це теж дуже багато значить. Зараз моя мета вивчитися на адаптивного тренера. Хочу працювати з хлопцями, які втратили руки чи ноги, і власним прикладом показувати, що після ампутації життя не завершується. Дуже важливо дати людині стимул рухатися далі, відновлюватися фізично та психологічно. Мені самому колись була потрібна така мотивація, і тепер я хочу стати нею для інших», — ділиться Олександр.

«Олександр прийшов до нас дуже мотивованим. Попри складну високу ампутацію, він має хорошу фізичну підготовку і вже займається адаптивним спортом. Ми працюємо над зміцненням плечового поясу, спини, м’язів корпусу, розвиваємо силу та витривалість. Це допоможе йому легше адаптуватися після протезування та повернутися до максимально активного життя», — розповіла ерготерапевтка Анжела.

У реабілітаційному центрі Дніпра з кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди й психологи. Для кожного пацієнта розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням його особливостей.