У Дніпрі пройшли слідами героїв відомого письменника

Нову цікаву екскурсію “Слідами Василя Чапленка” могли здійснити усі бажаючі мешканці та гості нашого міста.

Новою цікавою екскурсією порадував відомий дніпровський письменник, журналіст, історик, краєзнавец Микола Чабан.

Він багато років досліджував долю та творчість нашого земляка, письменника Василя Чапленка. Йому він присвятив книгу. Про це та про особистість Василя Чапленка Міський сайт вже писав.

А зараз Микола Чабан провів усіх бажаючих слідами героїв творів цього майстра слова, про що розповів:

“ВУЛИЦЯМИ З ТВОРІВ СІЧЕСЛАВЦЯ ВАСИЛЯ ЧАПЛЕНКА

Чергова екскурсія «Слідами Василя Чапленка», організована Музеєм спротиву Голодомору, була присвячена нашому видатному землякові — письменникові та науковцеві-мовознавцеві Василю Кириловичу Чаплі (Чапленку, 1900–1990).

СТАРТ МАРШРУТУ ТА ЛІТЕРАТУРНІ КОНТЕКСТИ

За традицією авторська екскурсія Миколи Чабана стартувала біля меморіальної дошки на честь Василя Чапленка за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 102. Тут установлені його погруддя та екслібрис: чапля, що вмочає перо в каламар — промовистий натяк на письменницький фах Василя Кириловича.

Зробивши традиційне спільне фото біля погруддя, екскурсанти дізналися, чому саме ця будівля прикрашена бюстом. У 1930 році тут діяв робітфак, де письменник викладав українську мову. Цей навчальний заклад став ключовою локацією його сатиричної повісті «Люди в тенетах», яка побачила світ 1951 року в Канаді. Разом із романом В. Домонтовича «Без ґрунту» це знакові великоформатні твори про Дніпропетровськ 1930-х, коли люди в тенетах нової влади стрімко втрачали ґрунт під ногами.

ОБЛИЧЧЯ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ «ПРОМЕЖИНИ»

Згодом мы пройшлися історичною вулицею Хрестовою (за радянських часів — Фрунзе, нині — вулиця Василя Чапленка). Письменник добре знав цей район і змальовував його так:

«У великих промислових містах привокзальні, припристанні смуги, райони “при битій дорозі”, з особливим рухом і темпом життя, характером людности тощо; своїм значінням і виглядом ці смуги становлять певну промежину поміж задимленим і мовби позначеним масними плямами робітничим “передмістям” та властивим містом, чистеньким і “модним” центром. “Промежини” мають свою промисловість — маленькі фабрики зубних порошків, мила, пудри, цукерок, цигарок тощо, де працюють здебільшого дівчата, підлітки…» (В. Чапля, оповідання «Страйк», 1928).

Саме таку «промежину» у вигляді вулиць Хрестової, Провіантської, Вокзальної та Петербурзької ми й оглядали, намацуючи її обличчя та відшукуючи сліди минулого, які проступають у творах автора. Василь Чапленко постає тут справжнім співцем старого Катеринослава з усім його сентименталізмом і потворністю.

МІСЬКІ НЕТРІ, КРИМІНАЛ ТА ІСТОРИЧНІ ПАРАДОКСИ

Коли ми розглядали старі будинки, до нас підійшла жінка, яка емоційно вигукнула: «І куди це ви водите людей? Ви історик? Та ведіть їх на набережну, а не в ці нетрі… Я сама історик». Ми подякували їй за пораду та рушили собі далі. Адже саме в цих провулках відлунювали постріли революції 1905–1907 років із розбійними нападами на купців і поліцейських. Район колись мав дурну кримінальну славу: через близькість до ринку, вокзалу та залізничного мосту тут вистачало притонів і злодійських малин, тому невипадково зовсім поруч, на Петербурзькій, розташовувалася друга поліцейська частина.

Ми минули будівлю колишнього готелю «Росія», пов'язаного з корупційними схемами катеринославського повітового пристава Олександра Миколайовича Гусакова, якого 1911 року засудили до 4 років ув'язнення. Ця ж вулиця пам’ятала і трагічні єврейські погроми часів першої російської революції.

РОДИННЕ ГНІЗДО ТА ФІНАЛ ЕКСКУРСІЇ

Для нашого маршруту ця «промежина» найцінніша садибою, де творив юний Василь Чапленко. Нині на будинку висить табличка: «вул. Я. Мудрого, 63». Місцеві «мудрагелі» явно поскупилися на літери, забувши, що ім'я князя Ярослава Мудрого варто писати повністю — вийшло, що хтось «немудрий пристав до мудрого».

У цій садибі нас завжди стрічають прихильно. Тут ми поговорили про те, як голод 1921–1923 років та Голодомор 1932–1933 років віддзеркалися у творчості письменника, який завершив свій земний шлях у вільному світі. До речі, цю адресу тридцять п’ять років тому вказав син письменника — Юрко Чапленко, який приїздив зі США до вже незалежної України й показав, де минало його дитинство.

А зовсім поруч, на колишній Кренкеля (нині — лікарня водників на вулиці Пастера), колись помирав Дмитро Яворницький — саме так зафіксовано в акті про його смерть. На нашій екскурсії химерно переплелися часи, режими та людські долі.

Один із екскурсантів відтак поділився з гідом своїми враженнями:

«На мій смак, екскурсія була дивовижною — я відкрив для себе ту частину старого Січеслава, якої зовсім не знав. Це неймовірний сеанс воскресіння минулого! Взагалі люблю формат міських екскурсій, де в центрі уваги опиняються, на перший погляд, нічим не примітні об'єкти. В урбаністиці немає першорядного чи другорядного. Місто — це цілісний організм, і кожна його вулиця чи квартал мають свій неповторний колорит. Навіть місцеві диваки додавали екскурсії особливої атмосфери (хоча, звісно, краще б вони не плуталися під ногами). Дуже Вам вдячний і сподіваюся, що матиму нагоду дослухати цю мандрівку до кінця».

Саме для таких вдумливих і зацікавлених людей ми й працюємо!”.

Фоторепортаж Павла МАМЕНКА.