Переніс 10 операцій. Історія військового, який відновлюється в реабілітаційному центрі Дніпра

Олексію 27 років. Він із Павлограда. До повномасштабного вторгнення рф працював на шахті, згодом — машиністом крана. Паралельно розвивав власну справу — у домашній майстерні виготовляв шкіряні ремені, гаманці та аксесуари на замовлення.

«Коли мені виповнилося 25 років, я для себе вирішив: піду на війну. Взагалі-то хотів ще з першого дня, але дружина тоді стала на порозі «Ти мені потрібен тут». Я служив строкову службу і розумів, що рано чи пізно доведеться йти. Кілька разів ходив у ТЦК, але казали, що люди поки не потрібні. Я залишив номер. Як тільки закінчив останній курс технікуму і виповнилося 25 — одразу пішов», — згадує військовий.

Олексій пройшов підготовку в навчальному центрі ДШВ, згодом — бойове злагодження у Німеччині разом із бригадою, також був у Чехії, щоб пройти курс бойового медика.

«Убивати легко, а врятувати чуже життя — складно. Життя — це найцінніше, що є, за нього треба боротися. У Чехії нас тренували, щоб усе було машинально — навіть якщо страшно, руки самі знали, як робити тампонаду чи накладати турнікет», — розповів захисник.

23 жовтня 2025 року сам дістав важке поранення. Того дня вони облаштовували бліндаж на позиції, де в небі постійно кружляли дрони. Де свої, де ворожі — розібратися було важко.

«Я ніс колоду і трохи втратив пильність. Побачив FPV, який дивиться прямо на мене. Почав стріляти, але він встиг зробити скид поруч. Дістав два уламки в ноги — перебита артерія, роздроблена стегнова кістка. Побратим затягнув мене в окоп. Пам’ятаю, як робили тампонаду — біль був страшний, але я щиро вдячний хлопцю. Йому лише 22 роки, а він не розгубився. І дуже вдячний командиру, що він вибив термінову евакуацію і постійно був на зв’язку», — поділився захисник.

Уламки роздробили кістку та пошкодили артерію. Олексій переніс близько десяти операцій, зокрема пересадку шкіри. Зараз боєць відновлюється в реабілітаційному центрі Дніпра.

«У мене нога практично не згиналася, ходив лише з милицями, зараз нога вже краще згинається. Раніше пересувався з підпаховими милицями, то зараз уже ходжу із підлокітними, іноді навіть з однією», — каже боєць.

У Дніпрі в реабілітаційному центрі з кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди й психологи. Для кожного пацієнта розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням його особливостей.

«Олексій надійшов до нас із сильними контрактурами колінного та гомілковостопного суглобів. Ми фокусуємося на функціональних вправах - присіданнях, випадах та роботі з обтяженням, щоб він міг вільно почуватися в побуті. Окремо працюємо над мобілізацією рубців, щоб шкіра не заважала руху. Сьогодні ми навіть влаштували тренування в кав’ярні — це перевірка на здатність долати сходи, пороги та взаємодіяти з реальним світом поза межами лікарні. Олексій — неймовірно вмотивований пацієнт, він міг би бути справжнім «донором мотивації» для інших. Завдяки його завзятості я впевнена, що згодом він досягне повної незалежності в побуті», — каже фізична терапевтка Дарина.