В Днепре обостряется проблема размещения маломобильных переселенцев

Из-за активных боевых действий на востоке нашей области наш город принимает все больше беженцев.

Многие из ВПО – люди с инвалидность и маломобильные пожилые граждане.

Но возможности их комфортного размещения давно исчерпаны. Таких людей вынуждены размещать в социальных центрах без необходимой инфраструктуры.

На эту проблему обращает внимание известная днепровская активистка, одна из руководителей Общественной организации «Океан добра» Ольга Волкова:

«Я — особа з інвалідністю, голова ради ГО «Океан добра». За підтримки міста Дніпра з 23 березня 2022 року нами було створено та забезпечено роботу Центру тимчасового розміщення людей з інвалідністю та людей похилого віку.

За час роботи Центру через нього пройшло 4 344 евакуйовані особи з Донецької, Харківської, Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Переважна більшість з них — це лежачі люди, особи без документів, люди з ментальними порушеннями без опікунів, з деменцією, без оформлених груп інвалідності.

Я запрошую Вас відвідати наш Центр, поспілкуватися з людьми та з командою, щоб на власні очі побачити, з якими викликами ми стикаємося щодня, і замислитися над тим, що людей потрібно рятувати сьогодні і зараз.

Упродовж чотирьох років я не можу домогтися від держави елементарної доступності умов перебування для людей з інвалідністю у транзитних центрах. Водночас звучать пропозиції не вкладати кошти в покращення умов у геріатричних пансіонатах, а натомість створювати нове житло.

Але постає ключове питання: куди везти людей уже зараз?

Куди направляти тих, у кого більше немає дому, від кого відмовилися родичі, сусіди, громади???

Я щиро не розумію, як маломобільна людина може подбати про себе в умовах невизначеності та енергетичної кризи. Окрім приготування їжі, існує постійна потреба у гігієнічних процедурах, сторонній допомозі, зміні підгузків, догляді та супроводі.

Моє глибоке переконання полягає в тому, що в нинішніх умовах необхідно підтримувати та розвивати мережу існуючих інституцій, забезпечувати їх ресурсами, здійснювати належний контроль і допомагати тим, хто вже щодня рятує життя людей, а не перекладати відповідальність у невизначене майбутнє міфічного тимчасового житла в громадах».