«Мрію повернутися додому та поїхати з кумом на риболовлю», — військовий під час лікування в реабілітаційному центрі Дніпра

Отримав безліч травм і поранень, проте вижив ворогам на збитки. Військовий шлях 50-річного Віктора з Томаківки розпочався у липні 2022 року. Тоді чоловік добровільно став на захист України. Спочатку служив у тилу, а з 2024 року – на Курському напрямку. Був водієм-механіком БМП-1.

«24 лютого 2025 року вранці поїхав на позиції забирати хлопців. У нас прилетіло 3 FPV-дрони. На щастя, тоді всі вижили, але отримали травми. Мене хлопці витягли з машини, відтягнули до посадки, щоб сховатися. Дрони літали та шукали нас, бо хотіли добити. Мені зняли тангенту, шолом та перев’язали голову. Потім нас евакуювали. Перш ніж потрапити до Дніпра, лікувався в інших містах України. Я не міг ані сидіти, ані ходити. Вчився всього з початку. В мене було багато уламків в спині, перебита ключиця», — розповідає Віктор.

Зараз захисник проходить вже 5-й курс у реабілітаційному центрі Дніпра.

«До того, як Віктор потрапив до нас, він вже мав 5 оперативних втручань різного характеру. У нього дуже великий перелік діагнозів. Серед них відсутність руху верхньої лівої кінцівки, складнощі з рухливістю правої ноги та дефект правої частини черепа. Віктор був дезорієнтований в часі та просторі, не міг повноцінно доглядати за собою. Спочатку нам доводилося контролювати його графік дня, щоб вчасно приходив на заняття. Зараз він приходить за 10 хвилин до занять, знає коли і на скільки йому треба одягати ортез. Тобто повністю контролює свої бажання — як фізіологічні, так і емоційні», — каже ерготерапевтка Анна.

«Сюди я приїхав з чотирьохопорною палицею, а зараз вже ходжу без додаткової допомоги. Займалися посиленням ніг. Можу самостійно спуститися на 1-й поверх, вийти в магазин. Зараз постійно займаємося рукою. Раніше постійно вночі боліло плече, не міг спати, а тепер все нормально. Мені зробили спеціальний ортез, бо рука постійно була в кулаку. Дуже вдячний фахівцям з реабілітації за підтримку та допомогу. Завдяки їм я, можна сказати, бігаю, зранку навіть палець на руці ворушиться», — додає Віктор.

Один з методів реабілітації у центрі – це пристосування пацієнта до побуту. Ерготерапевтка каже, Віктор дуже хотів навчитися готувати, тож це вписали у його реабілітаційний план.

«Минулого тижня я їла яєчню, яку приготував Віктор, а сьогодні у нас смажена картопля. Це найулюбленіша його страва, тому обов’язково мав спробувати самостійно все зробити. Одним із завдань ерготерапії було, щоб Віктор з фізтерапевтом сходив у магазин та купив дерев’яну дошку. Далі з ерготерапевтом він мав забити в неї цвяхи і вона стала б для нього інструментом повсякденного користування. На цю дошку Віктор може самостійно нанизувати будь-які овочі, чистити та різати. Тобто вся логічна послідовність дій, яка не була можлива для нього, при надходженні до центру, зараз можлива», — додає ерготерапевтка Анна.

Попереду у Віктора тривалий процес реабілітації та операція з відновлення черепа за допомогою пластини. Захисник каже, якомога скоріше реабілітуватися його мотивує хобі.

«Риболовля – це мій відпочинок і спосіб відволіктися від всього поганого. До війни я кожен свій вихідний їздив рибалити. Збиралися з кумом, інколи навіть з ночівлею. Ловили товстолоба, сомів. Найбільший мій улов — це 8-кілограмовий товстолоб. Після реабілітації мрію повернутися додому та поїхати з кумом на риболовлю. Може навіть ставок в оренду візьму та запущу туди рибку, щоб і мені було добре, і іншим людям», — додає Віктор.