У Дніпрі десятиліттями руйнується історична спадщина. Хто винен і що робити?

Вчора у нашому місті відбулися бурхливі громадські слухання, присвячені програмі охорони культурної спадщини міста Дніпро на 2026-30 роки.

Про ситуацію з історичною та архітектурною спадщиною у нашому місті Міський сайт пише систематично.

За рідкісними винятками, ситуація загалом сумна. За роки незалежності України десятки історичних будівель зникли з карти Дніпра. Сотні - перебувають у жалюгідному стані і неухильно руйнуються. До цієї ситуації привів цілий комплекс проблем, про які ми писали докладно та неодноразово.

Наразі розроблено програму охорони культурної спадщини міста на найближчі 5 років. Її розгляду та внесення пропозицій було присвячено громадські слухання.

Їх градус значно підвищила публікація однієї відомої громадської організації про плачевний стан історичних будівель та відсутність охоронних договорів на багато з них. Представники цієї організації також були присутні на слуханнях, значно додавши розпалу пристрастям.

Своїми враженнями та висновками за підсумками громадських слухань з притаманним йому гумором поділився авторитетний архітектор Дніпра, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки архітекторів України Михайло Аліпов:

«Я архітектор Аліпов Міхаіл, який в черговий раз відвідав громадські слухання...

Фабула: громадськість у формі громадських слухань намагалась надати зауваження та рекомендації до програми з охорони культурної спадщини м.Дніпра на 2026-2030 роки.

Розробник програми - відповідне управління Дніпровської міської ради, під керівництвом Надії Лиштви.

Що хочу сказати: в такий спосіб люди нормально комунікувати не можуть, а по фахових темах не можуть зовсім.

Слоган слухань : "я в цьому не фахівець, але хочу сказати ......".

При цьому я не розумію, чому при реєстрації учасникам не видають каміння, було б чесніше.

Громадськість розподілила питання, щоб різними голосами, та у формі претензій пускати їх у Надію Лиштву :

- Чому руйнуються фасади по Січових Стрільців 25, 24, 28? І хто в цьому винен? Може загадкова особа?

- Чому Готель АСТОРІЯ досі не має охоронного договору ? Та може в цьому винен пан Корбан ?

- Чому готель Україна виключений паном Лазоренко з переліку пам’яток архітектури, та може це також злий задум пана Корбана ?

- А давайте змусимо забудовників не підходити до пам’яток архітектури ближче за 70 метрів, бо все одно спотворять.

- А чому руйнується будівля аптеки на проспекті Нігояна ?

- А чому пані Лиштва замість захищати пам’ятки архітектури вішає на ці пам’ятки інформаційні дошки, ці дошки не врятують пам’ятки від руйнувань!

- А чому бомжам можна потихесеньку розбирати БУДИНОК ОФІЦЕРІВ на Воскресенській а пані Лиштві з усією Міською Радою та паном Фіатовим неможна відремонтувати об’єкт, який знаходиться у приватній власності ?

- І що пані Лиштва робить задля запобігання всьому цьому ? Що ? Бо заяви до поліції, листи до МінКульту, штрафи недобросовісних власників це все забавки та викликає саркастичні посмішки громадськості. ЩО пані Лиштва зробила такого справжнього, звитяжного, для порятунку будівель?

- А, ще було питання чому пані Лиштва досі не знесе пам’ятник Маргелову на набережній, хоч якось би реабілітувалась за втрачені пам’ятки.

Зазвичай дійшла черга до розгорнутої тези, що гроші на інформаційну діяльність у 3 000 000 грн на 4 роки, потрібно перерозподілити на переселенців, наприклад, або на військо і марно, що пані Лиштва постійно наполягала на тому, що і попередня і запропонована програма по збереженню історичної спадщини не фінансується під час військового стану, та розрахована виключно на період після завершення військового стану. Хто це чує взагалі.

Наприкінці громадськість зазвичай почала резюмувати.

При цьому були і слушні пропозиції та зауваження.

В числі останніх було питання про долю започаткованої Алеї Героїв перед будівлею Міськвиконкому. При цьому саме такі людські аспекти зазвичай не помічають в своїй діяльності професіонали. І я в котре подумав, що на справді в громадських слуханнях є сенс, але як же до цього сенсу добратись через пласти взаємної недовіри, ненависті та звинувачень.

Надії Лиштві особиста повага та вдячність за роботу.

Прикінцеві питання , на які особисто у мене нема відповідей :

- Чому так нестерпно важко бути доповідачем на будь яких громадських слуханнях?

- Чому будь хто з натовпу громадськості вважає своїм святим обов’язком вимогливим голосом вказувати посадовій особі ЩО САМЕ ЇЙ РОБИТИ ?

- Чому так мало апріорної поваги до особи, яка взяла на себе відповідальність за окремий аспект нашого життя?

- Чому найрозповсюдженіша заява більшості громадських слухань звучить якось так : ВСЕ, ЩО ВИ ПРОПОНУЄТЕ та РОБИТЕ, - ВСЬОГО ЦЬОГО НАМ НЕ ТРЕБА!».

Фото з архіву Міського сайту та відкритих джерел.