За страхом смерті – порожнеча та темрява

У Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Мечникова щодня рятують наших захисників із найважчими ранами.

Микола – доброволець із 2014 року. Не раз він стояв на волосину від смерті. Наразі тяжкі поранення він отримав під Часовим Яром.

Про порятунок героя розповів генеральний директор лікарні Мечникова Сергій Риженко:

«Микола з Тернопільської області, смт Гримайлів, завжди спортивний, бадьорий, завжди був, де найважче та найгарячіше.

Служба на флоті, доброволець в 2014 році.

З початком повномасштабної війни взяв старшого сина Євгена і обидва записалися до лав ЗСУ артилеристами.

Не раз відчував страх смерті, розумів, що за цим завжди стоїть пустота та темрява. Завжди розумів, що на війні треба не помирати, а боротись до кінця за життя. Якщо навіть присипало землею, вилазити та жити.

Син Євген - це мої очі, мої думки та мої мрії разом з Україною.

Він завжди був поряд до поранення.

Він краще воює, ніж я.

Микола отримав поранення біля Часового Яру під час бою.

Уламок в правому оці, опіки обличчя, вибухом пошкоджено правий ліктьовий суглоб, артерію та нерв.

Рукою та пальцями не міг зробити жодного руху.

Після успішних операцій Олександра Губарика, керівника Центру патології та ендопротезування великих суглобів, все пішло на лад.

Життя почало налагоджуватися.

Попереду відновлення, але вже з'явилась посмішка, рухи пальцями та рукою, що дають повну надію на одужання.

Сняться тільки важкі сни, як вони разом з сином та хлопцями прощаються з полеглими.

Саме важке в житті - вибачитися, що не змогли вберегти, - каже Микола.

Хвилі війни затягують сумом, а хочеться яскраво жити та всім повернутися до своїх домівок…».

Фото зі сторінки Сергія Риженка.