Привітання міського голови Дніпра Бориса Філатова з Новим роком

Новорічній вечір завжди сповнений сподівань на щось хороше. Навіть під час війни.

Але треба перестати думати, що ніч проти 1 січня сама по собі чарівно щось змінить. Бо, як і в будь-який інший день, робити щось доведеться лише нам самим.

Загадуючи свої новорічні бажання, варто подумати і про те, як їх здійснювати.

Що потрібно відмовитися від внутрішніх сварок — аби ці сили кинути на боротьбу із зовнішнім ворогом.

Зрозуміти, що в демократичній державі немає місця свавіллю правоохоронців і нападам на бізнес.

Погодитись, що любити Україну можна і з-за кордону, а от повчати звідти людей, які залишилися жити під обстрілами — аморально.

Так само, як і бути дорослим чоловіком призовного віку, котрий цілими днями сточує у соцмережах пальці — роздаючи поради, як воювати, та як правильно допомагати фронту.

Визнати, що просто сидіти і «вірити в ЗСУ» — це інфантильність.

Справжня віра нині дорівнює конкретним вчинкам.

Волонтерству після роботи чи власному виробництву дронів.

Порятунку немовлят і вагітних з пологового, що опинився під ракетним обстрілом.

Тисячам оголошень про готовність надати прихисток чи допомогти з відбудовою.

Ми ж це вміємо.

Тому ідемо далі. Зберігаючи впевненість всередині та міць зовні.

Із подарунками нашим оборонцям, аби зустрічати 2024-й з вогником.

З Новим роком!