На прем'єру фільму у Дніпрі прийшли кінологи із собаками

Незвичайною стала прем'єра фільму Катерини Стрельченко «Шукачі загублених душ» у Дніпровському Будинку мистецтв.

Міський сайт докладно розповідав про зйомки цього фільму. Він присвячений самовідданим фахівцям Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону "Антарес". Кінологи разом зі своїми відданими чотирилапими помічниками шукають у зонах боїв загиблих та зниклих безвісти українців…

Вчора показ фільму відбувся у Дніпровському Будинку мистецтв.

І одними з найнезвичайніших і найдорожчих гостей на показі були кінологи зі своїми собаками!

Про це повідомила режисерка фільму Катерина Стрельченко:

«Вони приїхали на показ фільму "Шукачі загублених душ" у Дніпрі - волонтери Павлоградський пошуково - рятувальний кінологічний загін "Антарєс." та їхні неймовірні собаки.

Зал аплодував стоячи всім і кожному з них окремо - за мужність, стійкість, наполегливість.

Були сльози. Бо тема болюча, бо в Україні тисячі зниклих безвісти.

Але була й радість, адже неможливо дивитися без посмішок на цих харизматичних чотирилапих пошуковців, на рахунку яких - сотні повернутих з небуття».

Враженнями поділилася і керівниця загону «Антарес» Лариса Борисенко, яка відвідала прем'єру:

«Вчора був дуже сильний день...

Ми їхали до Дніпра командою з двох екіпажей мікроавтобусів на показ фільму "Шукачі загублених душ" режиссера Катерини Стрельченко.

Фільму про місію, яку виконує за покликом серця, наш волонтерський загін.

Фільму, в якому, особисто для мене, головним Героєм став Влад Ефременко - хлопчик 1997 року народження. Герой - який загинув за нас та нашу Україну.

Пошуковій групі гуманітарного проекту «На Щиті» Генерального штабу Збройних Сил України, до складу якої ми входили з нашими собаками, вдалося знайти та підняти Владислава саме в той страшний день, який поділив життя на "до" та "після" - 26 березня 2023 року. Влада, якого шукали рік, вдалося повернути з небуття, - а через годину, при роботі в наступній локації, наша група підірвалася на вибуховому пристрої...

Батьки Героя підтримували мене в жахливий період знаходження в лікарнях. Я не знаю, де вони знаходили сили це робити...!

А вчора, ми познайомилися особисто з Мамою Героя – Надією Єфременко.

Емоції та енергетика залу, люди, неймовірне тепле спілкування... Майже всі, хто був в залі, не були знайомі раніше, - але ж, для всіх, хто там був, війна - вона не на картинках та диванах.

Ми їхали додому вже вночі. Та розмовляли всю дорогу про враження та емоції. Кожного в цьому фільмі зачепило щось особливе - кожен казав, який самий важкий епізод вразив найсильніше...

В одному авто їхала молодь нашого загону.

Наш екіпаж був більш "віковим" - ми всі батьки...

А ще, ми казали про те, що ми повинні далі, попри все, робити свою справу. Попри все та попри всіх, хто намагається заважати. Не звертати на них уваги - бо такі, як багнюка на берцях. Само відвалиться.

Таких фільмів треба знімати більше. Може до отих "благополучних" щось колись дойде. Але ж, мабуть я забагато чекаю - то моє особисте, те, що ріже. Бо дуже різний день був вчора.

Ця війна, рано чи пізно, торкнеться кожного. Якщо, навіть, здається, що можна відсидітися десь у тихої схованці, вдягнувши вишиванку. Можна скільки завгодно ховати голову в пісок від реалій та наслідків великої війни...

Але...

Кожного. Торкнеться».

Фото Лариси Борисенко, Володимира Ожуга, Віталія Баранника.