Люди Днепра: Архитектор Дмитрий Щербаков

Недавно исполнилось 110 лет со дня рождения известного архитектора, оставившего заметный след в развитии нашего города.

Вся его жизнь была связана с нашим городом. Он родился в Екатеринославе в 1912 году. В нашем же городе и умер в 2006-м.

Среди его работ – ансамбль зданий на Привокзальной площади, площадь с памятником Ленину (демонтирован) у бывшего ДК Ильича и многие другие объекты.

Отметим, что о судьбе и объектах этого зодчего к 105-й годовщине со дня его рождения Городскому сайту подробно рассказывал известнейший историк Днепра Максим Кавун.

А о 110-летнем юбилее со дня рождения Дмитрия Ивановича напомнил известный историк, писатель, краевед Николай Чабан, рассказавший следующее:

«СЕКРЕТИ ДОВГОЛІТТЯ»

Або зустріч з архітектором Дмитром Щербаковим

Постювілейне

Цієї тривожної осені якось непомітно проминуло 110-річчя від дня народження дніпровського архітектора Дмитра Івановича Щербакова (1912-2006). Корінний дніпрянин, народжений у Катеринославі 15 (27) жовтня 1912 року, він прожив довге і насичене творче життя. Рідна земля й прийняла його.

За пару років до його смерті ми з ініціативи Валентина Сергійовича Старостіна відвідали патріарха у нього вдома. Було це 21 грудня 2003 року.

Дмитро Іванович погодився на інтерв’ю, хоч і без видимого ентузіазму. Ми довго розпитували його, й розмова вийшла хоч і цікава, але трохи рвана і чесно, кажучи, сумбурна. Можливо, через те інтерв’ю так і не вийшло друком. Але в мене збереглася касетка з голосом ветерана.

Як багато хто зі старожилів, він згадував якісь прецікаві епізоди. Пам’ятав ще махновський Катеринослав і самого Нестора Махна, цікаво оповідав про свою роботу над будівлею обкому партії в Дніпрі (там нині обладміністрація), спілкування з тодішнім замовником – першим секретарем обкому Олексієм Ватченком і його забаганки. Патріарх згадував й про керований ним детальний проект ансамблю Привокзальної площі в Дніпрі, кінотеатр «Космос» і мало що ще.

Оскільки людині було вже за 90, мені хотілося будь-що випитати його секрети довголіття. До речі, це було й мотивом моїх відвідин Дмитра Івановича. Але все скінчилося…анекдотом.

Розмова вийшла приблизно така.

- Дмитре Івановичу, а як доживають до такого поважного віку?

- Почекайте, хлопці, ось запалимо цигарку.

- Але ж ви маєте якийсь секрет?

- А кави вип’ємо?

- Вип’ємо. Та я не піду, доки не розкажете як стають довгожителем.

- Хлопці, ось зараз наллємо по келишку. Я й розповім…

Отже, ніяких секретів не мав.

Чоловік жив як жилося. Не парився.

«Довголіття – властивість, яку зазвичай мають багаті родичі», зауважив один дотепник.

Це – не про нашого візаві. Його багатством були його літа. Й залишені місту будівлі.

Коли ми прощалися, він показував який проект у нього нині в роботі. Це було на 92-му році його життя.

Народженому у Чернівцях і померлому в Нью-Йорку театральному художнику, дизайнеру, скульптору, філософу і архітектору Фредерику Кіслеру приписують вислів: «Архітектура – мистецтво робити зайве необхідним».

Так це чи не так, але згадаймо добрим словом Дмитра Щербакова.

Це не зайве, а необхідне».