Ільїних Валентин

м. Нікополь, Дніпропетровська обл.

Любіть мову

По-своєму, кожна пташина співає,
По-своєму, кожна тварина гарчить,
По-своєму, кожен народ розмовляє,
Без рідної мови нам не прожить!
Вона в нас єдина, і дуже співуча,
І ця солов’їна - приносить любов.
І тільки вона у нас вічно живуча
Від прекрасності слів закипає аж кров.
Простори вона огортає далекі,
Ніде не почуєш більше її.
Там, де над дахом літають лелеки,
І чуть українські народні пісні.
Цурається кожен - дорослі, малі,
Рідної мови своєї.
І так визнавати гірко мені -
"Теперь мы дети одной колыбели".
Невже то погана мова така,
Що всі це як гріх сприймають?
Та все ж незрівнянна в неї краса
І нехай у світі це знають!
Мова народи усі огортає,
Цілісність духу тілу дає,
Душа соловейком у грудях співає
І серце також співає моє.
Любіть свою мову, друзів, батьків.
Любіть всі природу, тваринок.
Любіть усі мову, всім серцем любіть
Без рідної мови ніяк не прожить!

Сподіваюсь

Хотів я сказати тільки одне:
«Сподіваюсь, покохаєш колись ти мене,
Закриєш ти очі на всі помилки.
Проводити ночі будемо тільки я та ти,
Але в мене зараз і смуток й печаль
Ти з іншим, я знаю,
Наче їдеш у даль».
Я хочу кричати : « Тебе я люблю!
Я жити не можу!
Тебе поверну!»
Єдина кого я завжди кохав,
Від мене все далі тікає.
На тебе дивився і мовчки страждав,
А в грудях - вовк завиває.
Дивлюсь і мовчу, мовчу і дивлюсь,
Яка ти щаслива на фото,
На тебе, як на ікону, молюсь.
І наче попав у болото.
Без тебе загину, без тебе помру,
Без тебе й життя не життя.
Якщо не почуєш, що тебе я люблю
Не треба мені це буття.

Осінь

Багріє листя на деревах,
Жовтіють трави на лугах,
Вітри шепочуть у гаях,
І сонечко не так вже гріє.
Хмаринки в небі посіріли,
Птахи вже в вирій відлетіли,
А осінь, стелить килимки,
По яких ходимо всі ми.
На вулиці - лютує вітер,
А десь є там, казковий сад.
Він повний квітів, чародійства,
І надиха садок всіх нас.
На різні вірші та поеми,
На байки, казки та пісні,
Та лиш потрапити туди не кожен з нас зуміє.

Останній рік

Останній рік, останній день, останній клас,
Не полишає смуток нас,
Повинні ми піти:
Від тих, хто вчив багато років,
Бувало, відпускав з уроків.
На витівки всі, очі закривав,
І у біді не полишав.
Хто рідним став для нас усіх,
У царстві, де буяв лиш сміх.
А сльози капають з очей,
Не сплю багато я ночей,
Все думаю, що буде далі,
Зависнули у тьмі печалі.
Та повністю їй не скорюсь,
І все ж життю я усміхнусь.
Навчатись далі буду,
Про них ніколи не забуду!

З Новим роком!

Нарешті дві тисячі сімнадцятий настав.
Чекали його нетерпляче.
Хоч він і нелегко цю відстань долав,
Та вчасно добрався одначе.
Признаємо – дуже непевний час
Дістався йому у спадок.
Проте, сподіваємось - будуть у нас
Здоровий глузд і порядок.
Вітаю Вас щиро з Новим роком!
З новим, повноцінним щастям!
Хай все, про що мріяли,
З’явиться з ним,
І все у житті Вашім вдасться.
Здоров’я Вам любі,
Добра і тепла, у цьому новому році.
Щоб з Вами, незмінно удача була,
Стрічала на кожному кроці.
Бажаю Вам настрою доброго всім,
Спокою, миру міцного.
Хай повною чашею буде Ваш дім,
Всього Вам, друзі, земного!