08:22
Красельникова Тетяна Юріївна
Освіта - Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара.
Друкувалася на сторінках газет «Зоря Полтавщини», «Колос», «Кременчуцька Панорама», «Ехо Кобеляк» та «Дніпропетровський університет», в літературних альманахах «Пролісок» (2005, 2006рр.), «Молоді голоси Кременчука» (2005р.), «Тут має бути назва» (2011р.), «Скіфія -2012» (Весна, Літо, Осінь, Зима), «Антологія сучасної новелістики та лірики України» (2013р.). Призер Міжнародного конкурсу письмових творчих робіт «Україна моєї мрії» (2012р.).
Сторінка у мережі Інтернет - www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14509
Учасниця НСОУ ПЛАСТ та турклубу «Пульс», літературно-мистецької групи «Творчий Кременчук», літературного гуртка ФУІФМ ДНУ імені Олеся Гончара «13 поверх», громадського об’єднання «Літератор» та Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Учасниця «Вищої політичної школи - 2012. Нові принципи лідерства», «Літньої літературної школи» (2012р.) від Літературного клубу «Маруся» та проекту «Створи Візію України».
Забути…
Забути. Кинути у прірву.
Погас вогонь. Нема жалю.
Стоптати слів бездушний вирій,
Де так боліло «Я люблю».
Зшкребти усе. До крові дерти
Сліди цілунків із душі.
І роздягатися відверто,
Щоб, навіть, тіло полишить.
Зривати одяг, шкіру, серце…
У божевільнім забутті
Топтати спогади замерзлі,
Що труять нерви й так слабкі.
Забути, викреслити, стерти
Всі образи, емоції і сни.
Взяла на себе клеймо жертви.
Тепер прощай.
Прощай, прости…
Весняний день
Він пахнув шоколадом і ваніллю,
Духм`яний, ніжний, наче сон.
Пікантність додавали перець з сіллю
Й солодкуватий кардамон.
Він був із присмаком кориці,
Із ароматом мигдалю,
Яскравим блискотом на лицях
Лише від згадки, як люблю.
В нім відчувався дивний запах
Із надприємних пряних нот,
Немов до чаю із жасмином
Ще додали і бергамот.
В нім смак горіхів та родзинок
І крему ніжного магічний смак,
Глазуррю терпкою политий
На нім дрібненький чорний мак...
Змішалось все, усі події,
Лиш шлейф залишать аромати.
Це – запах щастя і надії,
Коли так хочеться кохати.
Тарган
Я – тарган, з думками в голові
Смішними й сумними, повзу я по стіні.
Я сіре створіння, знедолене, вбоге
Без права на віру, мені Бог ні до чого.
Я – тарган, всі прагнуть прибити.
Пручаюсь, тікаю, бо хочеться жити.
Я сіре створіння, під зирками злими,
Малого мене чомусь незлюбили.
Я – тарган, лякайтесь, тікайте,
Кричіть, зомлівайте, мене не чіпайте.
Я сіре створіння, без вибору й права.
Моє існування – суцільна підстава.
Я – тарган, про щастя що мріє,
Що долю свою змінити зуміє.
Я сіре створіння – веселкою буду.
Буду, ким схочу. Що хочу, здобуду.
В безкрайнощі
збоченими фантазіями
закутуюсь у ковдру
зледенілими пальцями
торкаюся вогню
схололими п’ятами
біжу по склу
Із безвиході
В Безкрайнощі
скривдженою долею
пишаюсь повсякчас
стомленими віями
проганяю сон
черствими думками
пливу за горизонт
Із безвиході
В Безкрайнощі
сп’янілими звуками
кричу в небуття
тихими спалахами
мої думки зайняті
зірваними спогадами
мчуся з пам’яті
Із безвиході
В Безкрайнощі
***
Зворотній зв’язок занедбаних душ
У колі безпечного світу.
Порушити вимір свого сприйняття
Холодного темного літа.
Зів’ялими квітами встелено землю,
Повільно що котиться в прірву.
Застиглими ріками течуть сподівання
В далеке майбутнє та світле.
Шматками недопалків нот забуття
Засіяно поле порожнє.
Моменти повільні сумного життя
Змінити ми все ще спроможні
Gorod`ській дозор | Обговорити тему на форумах | Газета оголошень
Всеукраїнський конкурс творчої молоді «Літературна надія Дніпра - 2013»
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
Тарганів не треба труїти, тоді вони не будуть сірими:) Відповісти | З цитатою