Литвиненко Наталія Геннадіївна (для дітей)

Сторінка у мережі Інтернет - www.dniprolit.org.ua/authors/lytvynenko_natalija

ПРИГОДИ ІВАНА РОЗУМНОГО ІЗ СЕЛА НЕМАРНОТРАТНОГО

Ось уже 100 років виповнилося селу Немарнотратному Прибуткового району Податкової області. Село це пречудове. Свята та гарна тут земля. Увінчана квіточками, умаяна барвінком, обсаджена бузком. Хатки тут хоч і невеличкі, але такі вже гарні, мов писанки великодні. Річечка Страхування через райську місцину протікає. Живуть у селі тільки роботящі люди: жниварі, комбайнери, орачі, фермери, підприємці. У повітрі пахне щойно надрукованими грішми, бо ось тільки-тільки з дерева бюджету зібрали купюри і виплатили зарплатню, ще 10 нових „кейсиків” придбали, 4 новенькі жаточки, 2 суперуніверсальні „дракончики” для тюків. Святкують. Щей на це вистачило. Живе село поживає, смутку та печалі не знає.

Хоч вірте, а хочете й ні, все одно доведеться: не тільки в селі був мир і спокій і така стабільна грошова й майнова рівновага. У всій країні Фонду завжди панувала гармонія. Розкрию таємницю: все це завдяки бюджетному дереву, яке плодить гроші. Росте воно в столиці країни Доданій Вартості. Неподалік протікає річка Страхування, яка живить цілющими водами те деревце. Бере вона початок в Податковокодексних горах країни Фонду і тече через всю країну, поділяючи її на лівобережну і правобережну частини. Деревце те удобрюється щомісячно спеціальними добривами – податками і дивідендами, які відправляються до столиці. Повноваження вносити податки мають підприємці, різні організації, навіть фермери з вищезгаданого села Немарнотратного. Вони несуть відповідальність за правильність і своєчасність внесення поживних добрив під деревце бюджету відповідно до чинного законодавства Фонду. Своєчасно не внесені дивіденти та податки стягуються за весь час заборгованості до бюджету з нарахуванням пені 0,3 відсотка на кількість недоїмки за кожний день прострочення (включаючи день внесення добрив. Отже, іде податок на Додану Вартість і живить деревце бюджету.

Як і кожна країна, Фонд має свій уряд. Клопочеться він завжди у поважній споруді – гептагоні. Що, ніби сторож, красується біля дерева бюджету, і височіє над усіма. Слідкують за правильним внесенням і нарахуванням кількості добрив саме тут. Влада в країні звичайнісінька: Президент – найголовніший вояка з усіх – гарант усіх законів. Він керує 350-ма слідопитами-депутатами, котрі в разі чого здіймають ґвалт, і керує невеличкою групкою людей − міністрами, які скадають плани найефективнішого поповнення державної казни. Міністри − єдині, хто мають доступ до дерева. А тому, хто порушує закони вирощування дерева бюджету,− голова з пліч. Про такий випадок спеціально існує Верховний Суд країни Фонду.

А в селі Немарнотратному тим часом плине звичайне життя. Пішли в хід жатки, „кейси”, „дракончики”. Період жнив. Добрива вносяться. Бузок одцвітає. Школи працюють. Вчать там перш за все історію рідного Фонду: як були зловіщі набіги на ще давньоісторичне і плодоносне дерево бюджету, страшні кризи, інфляції, сусіди − бюджетні дефіцити. Ще один важливий предмет − ведення сільського господарства, а ще − математика, економіка, бухгалтерська справа. Працює все, що має працювати.

Працює і старий Степан Кирилович Розумний, навчає своїх синів уму-розуму. А було у нього їх троє: старший − Гнат − був агрономом, середульший − Борис − трактористом, а молодший − Іван Дурник − за освітою був економістом. Хороші були старші сини у діда Розумного, а от малий щось не припав до серця батькові, навіть на материному прізвищі залишився. Трудящі були хлопці старші, як вважав сам Степан Кирилович, а молодший − ні, бо тільки й знає, що з якимись паперами та безглуздими ідеями возиться.

Аж раптом зловіща хмара нависла над Фондом. Без оголошення війни північні сусіди, бюджетні дефіцити і безоподатківці, насунулися грізною навалою на мирні землі країни. Першою перешкодою на шляху стала Додана Вартість. Оборона міста тривала три місяці поки загони спецназу і СБФ почали здавати позиції. Захопили в полон дерево бюджету, зруйнували гептагон. Ворог просувався, залишаючи після себе руїни і згарища. Цілісна управлінська система країни була знищена. Перервано внесення добрив, дерево бюджету зазнало втрат. Запанував хаос.

Ось уже півроку, як нападники пройшли цією землею, а деревце так і не плодоносить. Країна почала занепадати. З'явилися зрадники, які приховували свої прибутки, відмовлялися сплачувати податки.

Журиться собі село Немарнотратне, яке вже зібралися перейменовувати на Хабарівці. Сумує й старий Степан Кирилович Розумний. От і вирішив він послати старшого сина до столиці шукати Істини. Пішов Гнат, прихопив торбинку, а вній − хлібинку. Довгою і небезпечною виявлася подорож. Та дійшов він таки на священий пагорб, де росло дерево бюджету. Мав істини докопатися, але, як не дивно, не став нічого робити. Так і повернувся ні з чим додому. Посилає Розумний середульшого сина − тракториста: “Доведи, сину, що наш рід розумний. Покажи чого ти вартий.” І цей, подолавши шлях не став докопуватися істини, а волів тільки рахувати прибутки. Так і повернувся.

Нічого діду Розумному робити − посилає молодшого − Івана-Дурника (за освітою економіста). Вклонився Іван батькові, рідній землі, взяв хлібину і рушив у дорогу. Його шлях виявився найнебезпечнішим. Дійшо Іван до перехрестя, стоїть там камінь, а на ньому написано: “Ліворуч підеш − хабара заплатиш, праворуч − і на смерть не здобудеш, а прямо підеш − дійдеш до столиці, але можеш загинути”. Не вагаючись пішов Іван прямо. Дійшов. І таки тієї істини. Днював і ночував біля дерева, але ніхто не приходив туди. Зголоднів Іван, змарнів. Та з часом зрозумів причину занепаду бюджетного дерева: ніхто не вносить податки, які є добривами для чарівного деревця. Почав він шукати зрадників − тих самих неплатників податків, які почали переховуватися від уряду. Ті виявилися на стільки підступними, що цілими зграями нападали на економіста. Аж тут Дурник зрозумів, що сила в єдності. Зібрав він військо державної податкової інспекції і пішов у наступ на зрадників. Хоч сили були нерівні, а бої запеклі: суди, апеляції...зрадники відступили. Деревце бюджету посало удобрюватися.

Повернувся Іван додому невпізнаваний, але з перемогою. Країна почала відроджкватися. Запишався Розумний своїм молодшим сином і згодом дав йому своє прізвище − Розумний.